"Як зміцнити імунітет дитини взимку"

"Зимові розваги. профілактика обмороження" -поради батькам

"Активна зима. Як одягати дітей на прогулянку"

"Як боротися з дитячою істерікою"

"Якщо у дитини поганий апетит" - консультація батькам

ПОРАДИ НУТРИЦІОЛОГА ДЛЯ ДІТЕЙ ЩОДО СПОЖИВАННЯ СОЛІ 

Відповідно до світової статистики, понад 90% дорослих і 96% дітей у віці до 4 років вживають більше за рекомендовані норми солі. Якщо дитина споживає велику кількість солі в дитинстві, вона призвичаюється до солоної їжі, і ця звичка залишається на все життя.

Які рекомендовані норми натрію і солі в щоденному раціоні та які продукти – рекордсмени за кількістю солі, читайте за ПОСИЛАННЯМ

Що таке система НАССР

Міжнародна система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (англ. HACCP) — система, яка ідентифікує, оцінює та контролює небезпечні фактори, що є визначальними для безпечності харчових продуктів. Іншими словами — це аналіз ризиків і контролю критичних точок.

СИСТЕМА НАССР:

1. Стосується лише безпечності харчових продуктів і не стосується їх якості.

2. Запобіжний інструмент контролю за небезпечними факторами.

3. Не гарантує безпечності харчових продуктів, а лише зменшує ризик виникнення випадків щодо загрози їх безпечності.

4. Не автономна програма. Її основа — це система заходів контролю, що складається з програм-передумов, які потрібно запровадити й належно підтримувати.

Контроль за реалізацією вимог чинного законодавства щодо впровадження постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, покладено на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Вимоги щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, затвердило Мінагрополітики наказом від 01.10.2012 № 590

Реалізація згаданої концепції дозволяє домогтися наступних позитивних моментів

*В обов'язковому порядку контролюється сировина, що поставляється в ДНЗ для приготування їжі для дітей;

*Існує можливість документального контролю, які проби проходила сировина, перед тим, як потрапити на стіл до дитини;

* Здійснюється жорсткий контроль за умовами її приготування в частині дотримання вимог санітарії та гігієни;

*Своєчасна і якісна дезінфекція інвентарю, приміщення їдальні і кухні;

*Особиста гігієна персоналу;

*Правильне прибирання відходів і сміття;

*Відсутність комах;

*Продукти, які не відповідають за якістю тим, з яких дозволено готувати їжу дітям, повертаються постачальникам або утилізуються;

*Жорсткий контроль за зберіганням продуктів і напівфабрикатів.Комплекс цих заходів допомагає захистити дитину від різних захворювань, включаючи харчові та алергічні отруєння.

Комплекс цих заходів допомагає захистити дитину від різних захворювань, включаючи харчові та алергічні отруєння.

Головним завданням системи HACCP є аналіз небезпек і проведення поетапного контролю над усіма етапами приготування страв і продуктів харчування, починаючи від прийому продуктів на склад і до моменту подачі готової страви.

Контроль, що реалізується в рамках створеної системи менеджменту, передбачає відпрацювання пакету документів і їх неухильного виконання.

Сюди входять:

* Вимоги, яким повинні відповідати наявні в харчоблоці ДНЗ посуд, кухонний інвентар і обладнання;

* Вимоги, які пред'являються до кулінарних виробів і харчових продуктів на етапах споживання, приготування, зберігання;

* Вимоги, які регламентують безпеку на етапах приготування їжі (за видами харчової продукції).

Перелік ККТ (критичних контрольних точок) на етапах виготовлення харчової продукції:

* Придбання харчової сировини;

* Контролю упаковки, в якій знадходять продукти;

* Порядок контролю ККТ на етапі приготування їжі;

* Алгоритм дії посадової особи при виявленні відхилень фактичних параметрів від встановлених.

Нормативно-правові акти, які зобов’язують операторів ринку розробити та впровадити систему НАССР:

– Закон України № 771 «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (ст. 20, 21);

– Закон України № 2042 «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»;

– Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 590 від 01.10.2012 «Про затвердження Вимог щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР)». Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 429 від 17.10.2015;

– Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 41 від 06.02.2017 «Про затвердження форми акту, складеного за результатами аудиту щодо додержання операторами ринку вимог законодавства стосовно постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів»;

– Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 42 від 06.02.2017 «Про затвердження форми акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю стосовно додержання операторами ринку гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами»;

– Постанова Кабінету міністрів України №896 від 31 жовтня 2018р. «Порядок визначення періодичності здійснення планових заходів державного контролю відповідності діяльності операторів ринку (потужностей) вимогам законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, які здійснюються Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, та критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від її провадження».

Оздоровлення

Українські оздоровчі традиції

Етнографи виділяють важливий момент - в українському суспільстві із давніх-давен сформувалася підвищена увага до здоров’я. Зустрічаючись із родичами чи знайомими українець чи українка обов’язково запитає про здоров’я. «Як ви себе почуваєте, як ваше здоров’я?». Прощаючись скаже: «Бувайте здорові!»

А стільки прислів’їв та приказок складено про здоров’я, які свідчать про те що наші предки з дитинства піклувалися про фізичний розвиток та зміцнення здоров’я. Кожна українська сім’я, виховуючи маля дотримувалася певних традицій та обрядів. Найперше шанобливе ставлення до батьків, бабусь та дідусів, наслідування дорослих у дотриманні здорового способу життя та тісний зв'язок із навколишнім світом, із природою.

Колискова пісня – прекрасне поетичне творіння. Заколисуючи маля мама тихо наспівувала про те, яку користь приносить водичка, яка вмиває личко, травичка по якій так гарно бігати босяком. Такі простенькі пісеньки допомагали заспокоювати дитину, сприяли хорошому дитячому сну, розвитку вестибулярного апарату, формували здорову особистість.

В дитячому дошкільному закладі колискові пісні діти слухають і розучують на музикальних заняттях. Відтворюючи їх потім під час дидактичних ігор «Положимо ведмедика спати». В той же час проводяться заняття з молодими батьками, де мами можуть познайомитися і вивчити народні колискові пісні.

Під час занять, ігор та свят вихователі постійно використовують українські народні потішки, забавлянки, лічилки, примовлянки. Такий народний фольклор розвиває мовлення, моторику рук, розслаблює м’язи всього тіла і дуже подобається дітям. Вправи про сороку, чобіток, тосі-тосі малята виконують із великим задоволенням.

А такі потішки як «Потягусі – потягусі», «Лада – Ладусі» разом із легеньким маминим массажем, хорошо розвивають м’язи спини, живота та ніг . Підростаючи діти самі вчаться слідкувати за своєї гігієною і тут доречною буде потішка «Водичка, водичка, умий моє личко».

Велику увагу народним іграм приділяв к. Ушинський. Він говорив, що гра для дитини – дійсність, і дійсність ця значно цікавіша за ту, що її оточує. Виховуючи дітей у грі, поєднуючи гру із навчанням, перетворюючи навчання у гру, можна добитися високих результатів.

Найбільш корисними для здоров’я дітей будуть народні рухливі ігри тільки при систематичному їх проведенні. Адже вони включають різноманітні рухи: ходьба, біг, стрибки, повороти, метання, перетягування, лазіння, перенесення різних предметів тощо. Постійне їх проведення розвиває швидкість, спритність, увагу, мислення, колективізм, взаємодопомогу, рішучість, сміливість, ініціативність, створює позитивний настрій, загартовує організм. Перед вивченням нової для дітей народної гри вихователі знайомлять дітей з історією виникнення гри, атрибутами, розповідають як гралися в цю гру наші предки.

Окрім рухливих ігор для зміцнення здоров’я український народ використовував різні способи оздоровлення. Ходіння босоніж (так ходили із ранньої весни до пізньої осені), купання в річці чи озері літом та в ополонці - зимою, відвідування лазні, обливання холодною водою. Вода в народі шанувалася, адже вважалася символом здоров’я. «Будь здоровим, як вода…».

Такі народні засоби виховання в деякій мірі перенесені і в дитячі садки сьогодення. Вихователі для зміцнення здоров’я малят активно використовують сонячні та повітряні ванни, ходіння босоніж в приміщенні та на майданчику в літку, доріжку здоров’я, обтирання сухою та вологою рукавичкою, обливання ніг.

Для кращого засипання та міцного сну використовуються подушечки із різних трав, зібраних працьовитими руками вихователів та батьків.

А смачні відвари та настої із цілющих трав, які діти вживають під пильним контролем медичного працівника закладу, зміцнюють нервову систему малюків, підвищують апетит та являються хорошою профілактикою простудних захворювань.

Могутній здобуток народу у справі виховання, який століттями збага­чувався, необхідно широко використовувати в системі виховання до­шкільників. Адже українські народні традиції та звичаї розвивають тіло і душу, допомагають формуванню здорової нації. Їх використання в дошкільних установах відіграє важливу роль у формуванні в дошкільників здорового світогляду, основ культури здоров’я, активної оздоровчої життєвої позиції.

Проба Манту. Що потрібно знати батькам?

Щоразу, отримуючи запрошення на проведення проби Манту дитині, у батьків виникає питання – чи потрібно давати згоду на проведення проби?

Так що це таке проба Манту?

На сьогодні у нашій країні туберкулінодіагностика (проба Манту, реакція Манту) єдиний метод ранньої, своєчасної діагностики туберкульозу серед дитячого населення та відбору дітей для вакцинації та ревакцинації у 7 років.

Відразу треба зазначити, що проба Манту до щеплень немає ніякого відношення, це діагностичний тест, і входить в перелік щорічного профілактичного обстеження дитини.

Як роблять пробу Манту?

Проба Манту проводиться 1 раз на рік, починаючи з трирічного віку дитини, незалежно від результатів попередньої проби. Роблять її спеціальним туберкуліновим шприцем внутрішньошкірно. Потім медичний працівник оцінює реакцію організму на пробу.

Зазвичай пробу роблять у поліклініках або дитячих установах (школи, дитячі сади). Батькам не потрібно боятися, що в їх відсутність дитині у групі або класі зроблять “гудзичок” – ця процедура абсолютно безпечна. Туберкулін не несе в собі туберкульозну паличку, як може здатися з назви. Він містить лише продукти її життєдіяльності. Отже, занести “хворобу аристократів”, так ще називали туберкульоз, шляхом проби Манту – нереально.

Як оцінюються результати?

Після введення туберкуліну, на 2-3 день утворюється специфічне ущільнення шкіри. На вигляд це трохи почервоніла округла ділянка шкіри, з незначним ущільненням - папула. Природно, що чим більше в організмі імунних клітин, що "знають" про туберкульозну паличку, тим більше буде розмір папули.

Розмір папули вимірюють при достатньому освітленні прозорою лінійкою на 3-й день після введення туберкуліну. Вимірюється лише розмір ущільнення. Почервоніння довкола ущільнення не є ознакою інфікованості туберкульозною паличкою.

Оцінка результатів проби Манту

Реакція вважається:

- негативною – при повній відсутності ущільнення або за наявності лише ін’єкційної реакції (0-1 мм);

- сумнівною – при папули розміром 2-4мм і при почервонінні будь-якого розміру без ущільнення;

- позитивною – за наявності вираженого ущільнення діаметром 5мм і більше.

- гіперергічною - реакція з діаметром ущільнення 17мм і більше.

Коли необхідно звернутися до фтизіатра?

Сама по собі позитивна реакція Манту не є стовідсотковим доказом наявності туберкульозу. Проте є моменти, що свідчать про небезпеку:

- чутливість до туберкуліну з року в рік збільшується по наростаючій;

- різкий “стрибок”, приякому ущільнення збільшується на 6мм і більш (наприклад, торік папула була розміром 10мм, а в цьому - 16);

- навіть тимчасовий контакт з хворим з відкритою формою туберкульозу;

- наявність у сім'ї родичів, які хворіли або інфіковані туберкульозом.

У таких випадках дитину направляють на консультацію до дитячого лікаря-фтизіатра. Лікар повинен розібратися в причинах, визначити, що могло вплинути на проведення проби і поставити діагноз. Зазвичай після цього дитину направляють на аналізи, рентгенологічне обстеження і, вразі потреби, призначають йому профілактичне лікування – курс протитуберкульозного препарату (близько 3 місяців). Для порівняння, в США такий курс триває 1 рік.

Протипоказання до проведення проби Манту

Протипоказаннями до проведення туберкулінової проби є:

- шкірні захворювання;

- гострі і хронічні інфекційні захворювання у стадії загострення (проба Манту ставиться через 1 місяць після зникнення усіх клінічних симптомів або відразу після зняття карантину);

- карантин по дитячих інфекціях у колективі (проба Манту ставиться через 1 місяць після зникнення всіх клінічних симптомів або відразу після зняття карантину).

До того ж імунітет після профілактичних щеплень може впливати на чутливість до туберкуліну. Тому пробу Манту необхідно планувати до проведення будь-яких щеплень. В цьому випадку щеплення проводяться відразу після оцінки результатів проби.

Чи потрібна проба Манту взагалі?

Із цього приводу Всесвітня Організація Охорони Здоров'я відповідає однозначно – так, особливо для країн з високим ризиком захворювання на туберкульоз, до яких відноситься і Україна.

Зараз в Україні епідемія туберкульозу.Захворюваність на туберкульоз росте з кожним роком. Найчастіше зараження туберкульозом відбувається повітряно-крапельним шляхом. Бактерії туберкульозу можуть виділятися під час кашлю з мокротинням, слиною, а також під час співу, розмови. Зараження може відбуватися під час безпосереднього контакту з хворим (під час поцілунків) і опосередковано (через забруднені предмети вжитку – книги, рушники, посуд, продукти). За добу хворий з легеневою формою туберкульозу виділяє 15-20 млн. бактерій туберкульозу. Одна хвора людина може заразити за рік 10-15 осіб. Діти найбільш чутливі до туберкульозу.

Своєчасно проведена туберкулінодіагностика дозволяє виявити туберкульоз у дітей на ранній стадії.

Шановні батьки, пам’ятайте, туберкульоз легше попередити , ніж лікувати!

Режим харчування дитини вдома

Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.
Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою.

Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та години прийому їжі.

Привчайте дитину:

- Перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником;
самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
-під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу;
відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки;
-не обливатись;після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.
-Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним,пояснюйте йому, що і як треба робити.

Як не хворіти у дитячому садку.

Перший рік в дитячому саду – справжнє випробування, як для дитини, так і для батьків. Постійні лікарняні і капризи зводять з розуму, і здається, що всі зусилля даремні – дитина хворітиме. Немає! Хвороб не буде, якщо правильно 
підготувати малюка. Дитина в саду «повинна» хворіти за умовчанням! Абсолютно нове середовище, нове оточення і самі різні віруси і бактерії, так або інакше, зроблять свою справу. Проте, готувати дитину до саду необхідно, повірте, це обов'язково принесе плоди. Починаємо підготовку оптимальним часом для першого походу в дитячий сад вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується, вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хвороб достатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починати вже в червні.

Про все по порядку. Їдемо до моря! Це дуже важливий і обов'язковий пункт. У 20-х числах червня варто на 10-14 днів вивезти діток до моря. І хай це буде не Крим, і не Туреччина, а убережжя Азовського моря. Але це буде цілюще морське повітря, ласкаве сонце і море фруктів. До речі, дітям до 3-х років педіатри не рекомендують зміну кліматичної зони. Тобто навіть південний берег Криму – стрес для дитячого організму. Якщо ж ви все-таки вирішили їхати на ЮБК, тривалість відпочинку рекомендується не менше трьох тижнів! Кращі дитячі курорти – Евпаторія, Саки, Бердянськ, Урзуф. Вибір за вами! Що ви «привезете» з моря?! Багаж вітаміну Д, дарованого сонцем (захисні креми для діток ніхто не відміняв!), загартовані морським повітрям органи дихання, кілограми з'їдених фруктів і гарний настрій вашого карапуза.

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.

Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.
Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під
час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.
Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.

Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.
Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під
час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.
Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.

Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.
Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під
час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.
Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.

Пам’ятка батькам часто хворіючих дітей:

I. Загартовування

1. Рухова гімнастика щоранку замість зарядки – 5 вправ

•      «Годинничок» (руки вперед і назад)
•    «Півень» (поплескати руками по стегнах – кукуріку)
•      «Паровоз» (поперемінне рух рук – чих-чих)
•    «Насос» (руки вздовж тулуба з нахилами в сторону )
•    «Вирости великий» (руки вгору і добре підтягнутися на носках)

2. Обтирання шиї мокрим рушником після ранкового вмивання.

3. Масаж крил носа щоранку після вмивання.

4. Полоскання рота водою з-під крана після їжі.

5. Як можна більше перебувати на свіжому повітрі.

6.  Не кутати дитину.

7. Часто провітрювати кімнату, особливо перед сном.

8. Мити ноги перед сном прохолодною водою щодня (почати з температури води 28-30 С, поступово знижуючи до 18 С і нижче).

II. Харчування

Яблука, чорнослив, родзинки, курага, чорна смородина, капуста свіжа і квашена, цибуля, часник, буряк, шипшина.

III Профілактика частих ГРЗ протягом 2-3 тижнів навесні і восени

1. Зрошення зіву настоєм часнику:

Зубчики часнику заливають 1 склянкою кип’яченої води, настоюють добу, проціджують через подвійний шар марлі, зрошують за допомогою балончика для клізми через 20-30 хвилин після їжі 2 рази в день протягом 2-3 тижнів.

2. Зрошення зіву настоєм евкаліпта – 1 столова ложка на 1 склянку води – 1 раз на день – 2-3 тижні:

        Лікувальні трави (суміш):Валеріана, собача кропива, звіробій, м’ята, шавлія: по 1 ч.л. кожної трави змішати, взяти 4 ч.л. суміші, залити 0,5 л. кип’яченої води (киплячій), настояти 20-30 хвилин, процідити, давати по 1 ч.л. 3 рази на день протягом 3-х тижнів (можна до 2 місяців).При анемії додати кропиви, при болях в животі – ромашки, при алергії – череду.

     Лікувальні ванни (загальнозміцнюючі) з додаванням трав:ромашки, череди, дубової кори, хвої – через день, 2 рази на рік навесні і восени.

       Масаж спини 1 раз в день після перенесеного ГРЗ протягом 3-4 тижнів.

    У кімнаті, де знаходиться дитина, добре мати кімнатну квітка Герань, яка виділяє речовини, що вбивають мікроби і віруси.

САНІТАРНИЙ РЕГЛАМЕНТ  для дошкільних навчальних закладів

Наказ Міністерства охорони здоров’я України  24.03.2016  № 234

Поради  батькам  вихованців (різне):

Пам’ятка для батьків. Режим харчування дитини вдома

Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету дитячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

Привчайте дитину:

- перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;

- під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;

- після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

Формуйте у дитини культурно-гігієнічні навички під час вживання їжі. Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним.

Обговорюйте з дитиною правила розпорядку, пояснюйте їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати у дитини культуру поведінки, розвивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

- привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п’ють, ложкою їдять тощо);

- виховувати слухняність, пошану до дорослих;

- заохочувати висловлювати прохання;

- навчати словам ввічливості.

Чи потрібно робити дітям щеплення?

Дуже часто батьки запитують: чи варто робити дітям профілактичні щеплення? Чи не краще надати маляті перехворіти дитячими інфекційними хворобами, такими, як кір, кашлюк і інші, поки він ще малий? Адже багато хто знає, що у дорослих ці хвороби проходять набагато важче.

Чи не виявить щеплення негативного впливу на організм дитини? Адже і терміни імунітету, тобто несприйнятливості до хвороби після різних щеплень не так вже й тривалі (в середньому 2-5 років).
Позитивна роль щеплень в минулому:Отже, чи потрібні профілактичні щеплення? Ми знаємо, які страшні смертельні хвороби існували раніше. Епідемії чуми, чорної віспи охоплювали міста, країни, цілі континенти. Населення часто вимирало повністю, видужували одиниці … Однак зараз ці захворювання майже не зустрічаються. Так, останні випадки захворювання чорною віспою були зареєстровані в 70-х роках, у зв’язку з чим і були скасовані обов’язкові щеплення проти віспи у нас і за кордоном. Саме профілактичні щеплення у всіх країнах позбавили людство від цих страшних інфекцій.

Вперше профілактичні щеплення були зроблені англійським лікарем Е. Дженнер наприкінці XVIII століття. У цей час ще не було нічого відомо ні про імунітет, тобто про захисні сили організму проти інфекцій, ні про те, як можна зменшити сприйнятливість людини до хвороби. Не знали нічого і про збудників інфекційних хвороб – віруси, мікроби. Отже, в той час не могли знати і про те, що введення в організм ослаблених або вбитих збудників інфекційних хвороб призводить до інтенсивного вироблення специфічних захисних антитіл, що і оберігає людину від захворювання. Не було теоретичних знань основ імунітету, але була спостережливість та інтуїція чудового лікаря. Дженнер зауважив, що жінки-коровніци ніколи не хворіють чорною віспою.

А вони ж, доглядаючи за коровами щоденно, зустрічаються з худобою, яка хворіє «коров’ячої» віспою. Тоді доктор прищепив людям вміст бульбашок «коров’ячої» віспи і довів, що у щеплених виробляється несприйнятливість до натуральної віспі. Матеріал, взятий із бульбашок «коров’ячої» віспи, назвали вакциною від латинського слова «vaccina» – у перекладі: «коров’яча». Багато років по тому, за пропозицією Лун Пастера, всі препарати, що попереджають захворювання, стали називати вакцинами. Так уперше 200 років тому був знайдений захист від епідемій чорної віспи.

Уже в наш час з успіхом були ліквідовані такі страшні інфекційні хвороби, як дифтерія та поліомієліт. Після початку вакцинації дітей проти поліомієліту зовсім зникли найстрашніші – паралітичні форми захворювання. Дифтерія майже повністю зникла в Москві на початку 60-х років. Поодинокі випадки зустрічалися і згодом, але вони були привізними – «вокзальна» дифтерія. Проте в даний час дифтерія з’явилася знову.

Основна причина появи цього захворювання в Москві та інших містах – це міграції великих груп населення в результаті тих катаклізмів, які зараз мають місце в країні. Є й інші причини: багато московських дітей не отримують щеплень з-за різних захворювань. У більшості дорослих людей також зник імунітет до цього захворювання. Всі ці причини створили грунт для нового спалаху дифтерії у наш час на початку серед дорослих, а потім і серед дітей.

Щеплення небезпечні, але все-таки потрібні: Отже, чи потрібно робити дітям щеплення? Так, потрібно. Особливо проти дифтерії та поліомієліту. Чи справляють щеплення негативний вплив на організм дитини? Безумовно, вони не безпечні і не раз зустрічаються ускладнення. Саме лікарі стаціонарів найчастіше спостерігають реакції або захворювання, що виникають після введення вакцин. Дільничні педіатри, як правило, відсилають таких дітей в лікарню для постановки діагнозу і лікування. Майже у всіх випадках післяпрививочних ускладнень порушуються ті чи інші правила – інструкції із прищепної справи, наявні під рукою кожного лікаря. Наведено кілька прикладів:

У лікарні ім. Русакова спостерігався випадок дуже важкого хворого з енцефалітом (запальний процес у мозку), причиною виникнення якого було профілактичне щеплення проти віспи. Це щеплення зробили малюкові, у якого були ознаки підвищення внутрішньочерепного тиску після пологів. Варто було тільки почекати з щепленням до 1-1,5 років, як написано в інструкції, – «вакцинацію починати не раніше ніж через 12 місяців після зникнення патологічних симптомів і тільки після укладення невропатолога» – і не було б такої біди. Ця дитина після 6 місяців стала добре розвиватися, і лікар, в порушення інструкції, вирішив зробити щеплення, не дивлячись на симптоми, що мали місце в перші місяці життя малюка.

Інший приклад – важке ускладнення після щеплення проти дифтерії у дитини з ексудативним діатезом. Дитина з родини, де мати і бабуся страждали екземою. У малюка був неяскраво виражений ексудативний діатез. Як сказано в інструкції? «Прищеплювати через 6 місяців після зникнення шкірних змін». Перше щеплення він переніс добре, проте мати зазначила, що у малюка стали з’являтися вночі короткочасні напади утрудненого дихання. Після другої вакцинації розвинувся напад бронхоспазму, посилилися шкірні прояви алергії; дитину довелося госпіталізувати.

Наступний приклад: хлопчик лікувався в лікарні у зв’язку з хронічним шлунково-кишковим захворюванням. При обстеженні звернули увагу на ходу дитини: було враження, що він переніс параліч. Мати розповіла, що кульгавість у дитини з’явилася після щеплення проти поліомієліту. Мабуть, виник так званий «вакциноассоціорованний» поліомієліт, тобто захворювання, викликане щепленням, зробленим відразу після загострення хронічного захворювання травного тракту.

Жива вакцина проти поліомієліту (вакцина Сейбіна), якою щеплять у нас і за кордоном, не повинна вводитися дітям під час гострих шлунково-кишкових захворювань і в періоді загострень хронічних хвороб. Слід вилікувати дитину, а вакцинацію провести через 1-1,5 місяця після одужання. У хворому кишечнику живий вірус поліомієліту може почати розмножуватися і викликати захворювання.

Вакцинацію після гострих інфекцій респіраторного тракту можна починати тільки через місяць після одужання.

Можна було б навести ще багато інших прикладів, але всі вони свідчать про те, що післяпрививочні ускладнення пов’язані в основному навіть не з якістю самих вакцин, а з порушенням всім відомих інструкцій з проведення профілактичних щеплень.

Треба розбирати всі випадки післяпрививочних ускладнень, розбирати у присутності всіх лікарів району, а не приховувати їх. Так само, як у лікарнях завжди розбирають і аналізують усі важкі наслідки захворювань. Якщо б кожен випадок ускладнень докладно розбирали в поліклініках, на районних конференціях лікарів, то дільничному лікареві було б значно легше працювати.Лікар не повинен боятися звинувачень у невиконанні щеплень! Якщо б всі недоліки в організації виконання щеплень розкривалися, то і завідувачі відділеннями вимагали б від дільничних лікарів не кількість щеплень, а їх якісне виконання.

На жаль, порушення правил та інструкцій при виконанні щеплень нерідко виявляється звичайною справою в лікувальних установах, адже їх недотримання часом загрожує дітям смертельною небезпекою.

Зараз багато лікарів вважають, що треба «сміливіше» робити щеплення проти дифтерії у зв’язку з несприятливою епідеміологічною обстановкою з цією інфекцією. Але тоді чому ж так суворо потрібно дотримуватися сьогодні прищепний графік? Мама хоче зробити маляті щеплення проти дифтерії, а їй кажуть, що спочатку належить зробити проти туберкульозу. Відомо, що інтервал між цими вакцинації повинен бути не менше двох місяців. Відомо також, що протидифтерійний імунітет виникає частіше після другої вакцинації (повинна проводитися через 45 днів після першої).

Отже, під час епідемії дифтерії щеплення проти нього відкладається в середньому на 2-3 місяці. А якщо врахувати той факт, що нещеплені діти – це діти, щеплення яким не робилися, як правило, через часті хвороби, і вони можуть в цей термін знову захворіти, то щеплення відкладається ще на довгий час. Чи правильно це? Не потрібно зараз порушити звичайний графік з тим, щоб більшу кількість дітей захистити від дифтерії? До того ж багато лікарів вважають, що щеплення проти туберкульозу – не основний, а тільки допоміжний захід боротьби з цим захворюванням. У той же час всі ми знаємо, що вакцинація проти дифтерії ефективна. У нас вже був досвід повного зникнення цієї страшної інфекційної хвороби у дітей протягом майже 30 років.

Батькам необхідно знати наступне: не можна робити щеплення і відразу ж віддавати дитину до дитячого закладу. Діти повинні адаптуватися до нових умов життя. Зазвичай в періоді адаптації після надходження в садок вони починають часто хворіти. І, як правило, неможливо довести вакцинацію до кінця з-за нескінченних простудних захворювань. А якщо й доводимо, то ризикуємо або отримати ускладнення на щеплення, або не отримати у дитини бажаного імунітету до інфекцій. Краще зробити щеплення за кілька місяців до надходження в садок. Тоді період адаптації дитини до нового середовища пройде легше. Цим же ми вбережемо дитину від прищеплювальних ускладнень.

Ослабленим дітям краще робити щеплення вакциною, в якій не міститься противококлюшний компонент (АДСМ), так як більшість лікарів вважає, що саме з цим компонентом найчастіше пов’язані несприятливі реакції на щеплення.

Після будь-якого щеплення у дитини протягом 2-3 діб може бути невелике підвищення температури, млявість, дратівливість. Дитина як би в легкій формі переносить інфекцію. Протягом цих днів варто залишити її вдома, дати можливість побільше полежати в ліжку, не перегодовувати, багато поїти. Будь-які процедури, а також походи в лазню, фізкультурні заняття, екскурсії краще відкласти в середньому на 6-7 днів.

Тільки дотримання всіх правил справи прищепння гарантує розвиток імунітету у дитини і дозволяє уникнути прищеплювальних реакцій і прищепних ускладнень.

Їжа під час прогулянки: необхідність чи погана звичка?

Прогулянки є невід'ємною складовою дитячого режиму дня. І як бути, якщо малюк захоче їсти на вулиці? Дати йому щось перехопити? Або все ж таки дотерпіти до дому?

Що лежить в основі режиму харчування?

Основний фактор, який враховується при виборі режиму харчування - це той оптимальний час, коли дитина вже досить зголодніла і активно це демонструє. Цей час зумовлений вже сформованим ритмом виділення травних секретів і адекватним засвоєнням поживних речовин. Доведено, що інтервали між їжею повинні становити 3-4 години: саме стільки триває повноцінне перетравлення їжі та підготовка організму до наступного її прийому (про що свідчить поява апетиту).

Чим загрожує хаотичне харчування?

Але іноді малюк може просити їсти навіть тоді, коли насправді він не голодний - просто наслідуючи іншим дітям. Часто на дитячому майданчику можна спостерігати, як деякі мами або бабусі підгодовують своїх дітей то печивом, то булочкою, то цукеркою. Усім відомо, що поганий приклад заразливий: решта малюків практично відразу ж починають вимагати у своїх батьків чогось солоденького, а в разі відмови можуть навіть заплакати. Іноді батьки малюка, що спровокували таку ситуацію, пригощають і інших дітей, і тоді звичайна гра на майданчику перетворюється у один загальний перекус. Тобто кожен з нас може стати жертвою недбайливих батьків, які не тільки гублять здоров'я власного малюка, але і прищеплюють шкідливі звички нашим дітям.

Спробуйте пояснити своєму малюку, що всього потрібно відвести певний час: зараз ви гуляєте, а їсти будете пізніше. Розкажіть дитині, що їсти на вулиці незручно - їжа може впасти і забруднитися, до того ж вона буде відволікати його від гри. І ні в якому разі не практикуйте прийом їжі під час прогулянок – це може перерости у звичку, яка збиває ритм роботи травних залоз, що сприяє розвитку захворювань шлунково-кишкового тракту. Така їжа небезпечна й тим, що її окремі дрібні частинки можуть потрапити в "дихальне" горло (не в стравохід, а в трахею) і вона може вдавитися. Не слід забувати і про те, що в землі і піску часто знаходяться яйця гельмінтів (глистів), які легко можуть потрапити на продукти, якщо дитина візьме їх брудними руками або упустить. Особливо небезпечні ці збудники для дітей раннього віку, у яких підвищена проникність клітин кишечника і недосконала система імунного захисту.

Все це - чинники ризику розвитку інфекційних захворювань та харчової алергії. Тому короткочасне задоволення від перекусу на прогулянці (будь то вживання фруктів, овочів або випічки), де неможливо уникнути забруднення рук під час гри в пісочниці, на траві або на землі, може обернутися для дитини великими проблемами. Але найголовніше - невпорядковане харчування, їжа всухом'ятку не лише у дітей, а й у дорослих призводять до розладів апетиту і травлення. Тому немає нічого дивного в тому, що після прогулянки дитина не відчуває голоду і відмовляється від їжі.

Як уникнути цієї звички?

Щоб не привчити малюка харчуватися безладно, в проміжках між основними прийомами їжі його не слід підгодовувати, особливо солодощами (кондитерськими виробами, печивом, морозивом), і давати солодкі фруктові напої, що містять переважно сахарозу, яка призводить до зменшення апетиту.

До того ж при надмірному надходженні солодкого в організмі відбувається надмірне утворення і накопичення жиру. Жирова тканина активно забезпечується кров'ю та постійно вимагає поживних речовин. Тому у дитини розвивається підвищений апетит. Виникає, таким чином, замкнене коло: надмірне відкладення жиру - підвищений апетит - надлишкове відкладення жиру. З віком ожиріння стає основним фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань і хвороб ендокринних залоз. З вуглеводними продуктами (кондитерські вироби, випічка з борошна вищих сортів) в організм надходить вкрай мало вітаміну В1, в той же час надлишок вуглеводів веде до його посиленого витрачання. У підсумку в організмі накопичуються проміжні продукти обміну вуглеводів, що тягне за собою зміни в нормальному функціонуванні центральної нервової системи - дитина стає млявою або дратівливою, у неї переважають негативні емоції, знижуються рефлекси. Крім того, з вуглеводною їжею в організм надходить недостатньо солей кальцію, магнію, заліза, у той час як потреба в них при збільшенні маси тіла дитини підвищується.

Годуємо поза розкладом

У той же час у деяких малюків у зв'язку з особливостями вуглеводного обміну спостерігається схильність до різкого зниження рівня глюкози в крові. Найчастіше це проявляється в мінливості настрою і поведінки, плаксивості і навіть агресивності. Діти, які схильні до коливань рівня глюкози в крові, особливо потребують чіткого режиму харчування. Саме у них найбільш часто зустрічається потреба в частих перекусах між основними прийомами їжі. Таким дітям для швидкої нормалізації рівня глюкози треба дати солодкі фрукти або продукти, що містять швидкозасвоювані вуглеводи.

Якщо дитина не може дочекатися встановленої години годування або прийом їжі з яких-небудь причин затримується, можна їй запропонувати несолодкі свіжі фрукти або овочі, які є важливим джерелом вітамінів (вітаміну С, бета-каротину, фолієвої кислоти, вітамінів К, В1, В6, РР), мінеральних солей (калію, кальцію, магнію, фосфору), заліза. Наприклад, абрикоси, яблука, хурму, сливи, чорниці. Вони містять природний цукор, крохмаль, органічні кислоти, пектинові речовини, харчові волокна, вкрай необхідні організму. У складі деяких овочів та фруктів містяться фітонциди - наприклад, у цитрусових, моркві, помідорах, антонівських яблуках. Вони надають оздоровлюючий та захисний вплив на організм.

Фрукти і овочі стимулюють секрецію травних залоз, підсилюють їх ферментативну активність, що поліпшує процеси травлення і підвищує засвоюваність їжі, а також підвищує апетит. Особливе значення мають овочі (редиска, редька) та фрукти (цитрусові), що містять ефірні олії, які надають їм своєрідний смак і сприяють підвищенню секреції слинних і шлункових залоз та готують організм до прийому основної їжі.

Овочі та фрукти викликають рясне слиновиділення. Завдяки бактерицидним властивостям слини.

Збираючись на прогулянку, фрукти і овочі ретельно помийте за допомогою спеціальної щітки, щоб очистити їх від можливих шкідливих мікроорганізмів. Наступний крок – поріжте ці овочі та фрукти на дрібні шматочки і складіть у пластиковий контейнер, туди ж можна покласти і виделку - так Вашій дитині буде зручніше їсти. Не забувайте також і про дотримання особистої гігієни - перед їжею ретельно протріть руки вологими антисептичними серветками.

Крім того, якщо все ж таки виникла необхідність погодувати дитину на вулиці, можна запропонувати йому продукти в індивідуальній разової розфасовці. Це дуже зручні і улюблені дітьми соки та питні кисломолочні продукти. Для дітей перших трьох років життя потрібно використовувати тільки спеціалізовані дитячі продукти (натуральні 100% соки, йогурти, кефіри). Зараз продукти для дитячого харчування випускаються в зручній, стерильній та герметичній упаковці з індивідуальною трубочкою для пиття.

Правильно організоване харчування малюка дасть Вам можливість проводити більше часу на свіжому повітрі, не привчаючи дитину до постійних перекусів і не турбуючись про те, що вона залишиться голодною. Крім того, воно сприятиме його гармонійному розвитку і дозволить уникнути в подальшому порушення обміну речовин, хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи.

Шановні батьки!

Нагадуємо Вам про важливість проведення обов'язкових профілактичних щеплень відповідно до законодавства України щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Нормативні документи:

1. Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (ст.12 "Профілактичні щеплення", ст.15 "Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладах").

2. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (ст.27 "Профілактичні щеплення".

Корисні посилання: