Робота з батьками з патріотичного виховання(консультація)

Шляхи та методи патріотичного виховання дітей дошкільного віку(консультація)

Методичні рекомендації щодо запровадження безбар'єрності освітних послуг у ЗДО з урахуванням потреб людей з порушеннями мови, слуху, комунікації, руху, бітьків із дітьми, людей старшого віку та інших суспільних груп

30.08.2024

Педагогічна рада "Завдання навчально - виїховної роботи на 2024/2025 навчальний рік"

29.11.2023

Педагогічна рада " Громадсько патріотичний напрям освітнього процесу ЗДО"

28.09.2023

"Сучасний вихователь ЗДО. Який він?" Юлія Комаринська

26.09.2023

Для підвищення професійних знань, якостей та навичок педагогів  на базі ЦПРПП м. Чорноморська створені спільноти педагогів для різних вікових груп ЗДО. Вихователі із зацікавленням та задоволенням приймають участь у цих зібраннях. Наші педагоги відвідали зібрання вихователів середніх груп.

Методична робота - це систематична колективна й індивідуальна діяльність педагогічних кадрів, спрямована  на підвищення їх науково-теоретичного, загальнокультурного рівня, психолого-педагогічної підготовки й професійної майстерності. 

• СИСТЕМА   ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  УПРАВЛІННЯ  ДНЗ

• Структура методичної роботи в дошкільному навчальному закладі

​

• Система   оздоровчих  заходів  із метою  зниження рівня  захворюваності у дошкільному навчальному закладі

• Про застосування державної мови в освітньому процесі

Лист МОН № 1/9-581 від 17.09.19 року

• “Про переліки навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах освіти у 2020/2021 навчальному році”

Лист МОН від 22.07.2020 № 1/9-394

ПЕРЕЛІК

навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України
для використання у закладах дошкільної освіти
у 2020/2021 навчальному році

•   "ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ «ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У 2020/2021 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ»  

​

Організація діяльності закладів дошкільної освіти (далі — ЗДО) у 2020/2021 навчальному році залежатиме від епідемічної ситуації у конкретному регіоні. Рішення щодо обрання сценарію, за яким буде відбуватись діяльність закладів, ухвалюватимуть регіональні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, залежно від особливостей епідеміологічної ситуації в конкретному регіоні.

За сприятливої епідемічної ситуації у регіоні та відповідного рішення зазначеної комісії, ЗДО працюють у звичайному режимі, створивши максимально безпечні умови для вихованців та працівників. За створення таких умов відповідають засновники та керівники ЗДО.

Із керівними принципами та заходами щодо безпечного відновлення роботи та функціонування ЗДО, а також розвитку дітей та підтримки працівників можна ознайомитися в постанові Головного державного санітарного лікаря України від 21.05.2020 № 25 «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів у закладах дошкільної освіти на період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», листах Міністерства освіти і науки України від 23.04.2020 № 1/9-219 «Щодо організації діяльності закладів дошкільної освіти під час карантину», від 22.05.2020 № 1/9-269 «Щодо відновлення діяльності закладів дошкільної освіти», матеріалах ЮНІСЕФ «Рекомендації щодо відновлення роботи закладів дошкільної освіти після COVID-19».

Зауважимо, що враховуючи епідемічний стан у країні, має бути обов’язково запланована робота щодо заохочення всіх учасників освітнього процесу до дотримання гігієнічних навичок, соціальної дистанції у приміщенні та на території ЗДО з метою забезпечення виконання профілактичних і протиепідемічних заходів. Для організації якісної діяльності ЗДО рекомендуємо засновникам привести штатні розписи ЗДО у відповідність до Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 04.11.2010 №1055. Зокрема, ввести у штатні розписи посади сестри медичної, практичного психолога.

З метою сприяння дотримання соціальної дистанції в приміщенні, під час перебування дітей у груповому осередку варто здійснювати організацію простору ігрової кімнати у вигляді осередків діяльності, які відображають освітні потреби й інтереси дітей дошкільного віку. Організація осередків діяльності дає можливість забезпечити основні види діяльності дітей дошкільного віку через роботу у парах, малих групах, а також індивідуально, уникаючи скупчення (детальніше на сайті ДУ «Український інститут розвитку освіти»).

Закон України «Про освіту» надав усім закладам освіти автономію у виборі основних пріоритетних напрямів та завдань в організації освітнього процесу, орієнтуючись на детальний та конструктивний аналіз результатів освітньої діяльності в минулому навчальному році. Освітня діяльність ЗДО здійснюється на основі розробленого плану роботи на навчальний рік і літній період, що схвалюється педагогічною радою закладу та затверджується його керівником.

При плануванні роботи на новий навчальний рік ЗДО самостійно визначають завдання з урахуванням виявлених проблем.

Педагогічні працівники мають право на академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі; розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проєктів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання та ін. (Закон України «Про освіту», ст. 54, п.1).

Забезпечення змісту дошкільної освіти здійснюється відповідно до Базового компонента дошкільної освіти та реалізується згідно з освітніми програмами розвитку дітей та навчально-методичними посібниками, затвердженими в установленому порядку Міністерством освіти і науки України.

ЗДО різних типів і форм власності можуть використовувати комплексні та парціальні освітні програми, рекомендовані або схвалені Міністерством освіти і науки України. Педагогічні колективи мають право обирати для використання в роботі чинні програми, перелік та особливості реалізації яких обговорює та схвалює педагогічна рада ЗДО. Дозволяється використовувати кілька комплексних і парціальних програм, відповідно до яких педагоги планують освітню діяльність. Окрім того, ЗДО можуть розробити і власні освітні програми.

Таким чином, ЗДО може використати схвалені чи рекомендовані міністерством програми як основну частину своєї освітньої програми, за необхідності, доповнюючи її додатковими компонентами. У цьому випадку, в рішенні педагогічної ради про схвалення освітньої програми закладу необхідно вказати назву (назви) та реквізити схвалених чи рекомендованих програм (лист Міністерства освіти і науки України від 09.12.2019 № 1/9-750 «Щодо освітніх програм у закладах дошкільної освіти»).

Ознайомитися з чинними освітніми програмами та інформаційно-методичними матеріалами можна в листі МОН від 22.07.2020 № 1/9-394 «Про переліки навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах освіти у 2020/2021 навчальному році».

Варто врахувати, що єдиних вимог до оформлення освітньої програми ЗДО немає. Освітня програма — це єдиний комплекс освітніх компонентів, спланованих і організованих ЗДО для досягнення вихованцями результатів навчання (набуття компетентностей), визначених Базовим компонентом дошкільної освіти.

При організації освітньої діяльності варто зважати на провідний вид діяльності дітей (ранній вік — предметно-маніпулятивна; дошкільний вік — ігрова), а також на те, що діяльнісний підхід є основою для досягнення цілей розвитку дітей різного віку.

Пріоритетні завдання для розвитку дітей:

• раннього віку — опанування предметно-маніпулятивною діяльністю, формування активного мовлення, розвиток відчуттів та сприймання (зорові, слухові, тактильні та ін.), виховання культурно-гігієнічних навичок;
• молодшого дошкільного віку — оволодіння предметно-практичною діяльністю (діяльність з предметами за їх призначенням), засвоєння сенсорних еталонів (колір, форма, розмір), розвиток мовлення, вправляння чуттєвого досвіду взаємодії з оточенням (бачу, чую, відчуваю, дію);
• середнього дошкільного віку — ігрова діяльність, формування граматичної правильності мовлення та вихід на творчий рівень сюжетно-рольової гри;
• старшого дошкільного віку — формування психологічної зрілості та готовності до навчання у школі (життєві компетентності, мотивація, саморегуляція, вміння спілкуватися, інтерес до пізнавальної діяльності).

Зазначені завдання досягаються шляхом створення умов для участі дітей у різних видах діяльності (спілкування, гра, художньо-естетична та ін.) так, щоб це було природньо та органічно до їхніх потреб та інтересів.

Під час проведення спеціально організованих форм освітнього процесу необхідно дотримуватись вимог Гранично допустимого навчального навантаження на дитину у дошкільних навчальних закладах різних типів та форми власності, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.04.2015 № 446.

Рекомендуємо звернути особливу увагу на взаємодію з сім’ями, прищепленню дітям дошкільного віку базових цінностей: доброти, дружби, любові, відповідальності, відчуття краси.

Модель партнерської взаємодії із сім’єю кожен заклад розробляє самостійно, ґрунтуючись на принципах взаємоповаги, взаємодовіри, взаєморозуміння, співпраці, усвідомлення своєї ролі та відповідальності.

Зазначимо, що поряд із традиційними формами роботи з батьками чи законними представниками дитини (опитування: письмове і усне; співбесіди; телефонний зв’язок; консультації; засідання батьківського комітету; дні відкритих дверей; перегляд святкових ранків та розваг; спільні свята; конкурси; батьківські куточки; дошка оголошень та ін.), можна застосовувати інноваційні, а саме:

• «Буккросинг» — постійно діючі групові центри психолого-педагогічної літератури, що створюють комфортні умови для реалізації інформаційної та просвітницької взаємодії ЗДО та родин. Передбачає створення відкритої полиці, шафи, де кожен може взяти книжку, яка сподобалася, та поділитися своїми книжками з іншими батьками, педагогами тощо.
• «Дерево цілей» або «Дерево розвитку групи» – проєкт спільної інтерактивної діяльності батьків, дітей, педагогів. Він сприяє усвідомленню того, що батьки є партнерами в плануванні та реалізації заходів щодо розвитку дітей, поповнення розвивального середовища групи.
• «Батьківська скринька» — дає можливість батькам у зручний для них час вносити пропозиції щодо поліпшення освітнього процесу, ініціювати обговорення проблемних питань, як діяльності закладу освіти, так і розвитку своєї дитини.

Варто визнати результативність активних та інтерактивних форм взаємодії, що відповідають сучасним запитам батьків і зацікавлюють їх: дискусії, ділові ігри; психологічні ігри та вправи, націлені на зняття емоційної напруги, на об’єднання колективу батьків та вихователів; обговорення проблемних питань за круглим столом.

Заслуговує на увагу впровадження дистанційних форм спілкування з батьками, особливо в дні, коли дитина з тих чи тих причин відсутня в закладі (за допомогою спілкування та викладання матеріалу під час онлайн семінарів, майстер-класів, обговорення і представлення практичних матеріалів на онлайн-платформах Google Classroom, ZOOM тощо, розміщення відео заняття, що в онлайн режимі проводить вихователь на сайті ЗДО). Можливе застосування мобільних додатків Messenger, Viber, Facebook у межах робочого часу.

Пріоритетними напрямами у новому навчальному році можуть бути також такі:

• забезпечення наступності у впровадженні особистісно орієнтованої моделі освіти в дошкільній та початковій ланках освіти (для реалізації освітніх вимог обох ланок освіти, орієнтуючись на Концепцію НУШ, її новий зміст, зміну освітнього простору, результативною є така форма взаємодії, як педагогічне партнерство вихователів ЗДО та вчителів перших класів щодо створення розвивального середовища, осередків діяльності, застосування компетентнісного та діяльнісного підходів під час освітнього процесу для розвитку особистості, організації та проведення ранкових зустрічей, використання ігрових методів у навчальних заняттях);
• формування екологічної свідомості, навичок практичного життя, готовності до взаємодії з навколишнім світом; реалізацію проєктної діяльності; наприклад, соціально-екологічного проєкту «Виховання культури сортування сміття та поводження з відходами у всіх учасників освітнього процесу»; самонавчання дітей «діти-дітям» (із закріпленням практичних навичок тощо);
• удосконалення роботи щодо формування комунікативно-мовленнєвої та математичної компетенцій дітей дошкільного віку шляхом упровадження інноваційних методик і технологій; (математична компетенція — враховуючи, що 2020/2021 оголошено Роком математики);
• програма (план) переходу дітей до ЗДО. Радимо звернути увагу на особливості переходу дітей до ЗДО. Для кожної дитини, яка вперше приходить до ЗДО рекомендуємо організувати перехідний період, що передбачає знайомство з вихователем, колективом й закладом, поступову адаптацію та створення умов. Ефективний перехід дітей до дитячого садка залежить від готовності персоналу закладу розвивати позитивні відносини і загальні підходи до забезпечення успішності для всіх дітей, які можуть переходити до дитячого садка з дому чи з іншої установи, наприклад, із центрів раннього втручання.

Пріоритетними напрямами діяльності практичних психологів у 2020/2021 навчальному році слід вважати: психопрофілактику наслідків стресових станів, умов роботи та життєдіяльності в режимі обмеженого пересування; психолого-педагогічне просвітництво батьків з питань розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку в умовах здобуття дошкільної освіти вдома; психогігієну комунікації та спілкування в дистанційному форматі, а також про особливості ознайомлення дітей дошкільного віку з COVID-19 («Як розмовляти з дітьми про COVID-19»).

Звертаємо увагу на те, що на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти спостерігається тенденція до більш широкого використання комп’ютерних технологій для виховання, навчання та розвитку дітей дошкільного віку. Зазначимо, що у роботі з дітьми, які не досягли 5-річного віку використання ґаджетів не рекомендується. Таким чином, уся освітня робота має здійснюватися виключно з батьками вихованців задля ознайомлення їх зі змістом, формами і методами розвитку їхніх дітей. Відповідно до розділу XІІ Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 № 234 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.04.2016 за №563/28693, тривалість безперервної роботи перед монітором комп’ютера для дітей 5-річного віку не має перевищувати 10 хв.

Максимальна кратність роботи протягом тижня для дітей 5 і 6 років — 2 рази.

Дні тижня, в які доцільно працювати з комп’ютером:

• вівторок, четвер — оптимальні дні;
• понеділок — можливо використовувати ґаджети;
• п’ятниця — не рекомендовано.

Рекомендований для занять час дня:

• перша половина — оптимально;
• друга половина — допустимо.

Місце в 25-хвилинному занятті — середина заняття, між ввідною і заключною частинами.

Обов’язково, перед і після роботи за комп’ютером або іншими ґаджетами, робити спеціальну гімнастику для очей та опорно-рухового апарату, м’язів тулуба, особливо спини, що знаходяться в статичному стані; м’язів кисті працюючої руки.

У роботі з дітьми можуть використовуватися: розвивальні комп’ютерні ігри, дидактичні комп’ютерні ігри, ігри-забави, комп’ютерні діагностичні ігри, пізнавальні відеоролики або відео фрагменти створені як самим педагогом, так і вже існуючих в інтернеті.

Розвивальні комп’ютерні ігри спрямовані на формування загальних розумових здібностей, а також пам’яті, мислення, уваги та інших психічних процесів. Дидактичні ігри — це ігри, які безпосередньо обумовлені формуванням дидактичних уявлень, з основами систематизації, класифікації, синтезу, аналізу понять.

Ігри-забави дають можливість дітям розважитись, здійснити пошукові дії та побачити на екрані свій результат у вигляді певного елементу (наприклад, мультфільм «Розповіді Доброї Книги» тощо).

Зауважимо, що їх варто якомога тісніше інтегрувати з іншими традиційними видами діяльності (іграми, роботою над проєктами тощо) з метою недопущення комп’ютерної залежності у дітей.

У 2020/2021 навчальному році педагогічні працівники ЗДО можуть підвищувати кваліфікацію за різними формами, видами, що визначені Порядком підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 800. Звертаємо увагу, що педагогічні працівники мають право самостійно обирати конкретні форми, види, напрями та суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації.

Планування підвищення кваліфікації працівників закладу освіти здійснюється двома етапами. На першому етапі здійснюється перспективне планування у поточному році на наступний календарний рік шляхом затвердження педагогічною радою орієнтовного плану підвищення кваліфікації. Другий етап планування розпочинається після затвердження в установленому порядку кошторису закладу освіти на відповідний рік.

З метою формування плану підвищення кваліфікації закладу освіти на поточний рік пропозиції педагогічних працівників розглядаються його педагогічною радою. Педагогічна рада закладу освіти затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний рік.

План підвищення кваліфікації закладу освіти на відповідний рік включає: список педагогічних, які повинні пройти підвищення кваліфікації у цьому році, теми (напрями, найменування), форми, види, обсяги (тривалість) підвищення кваліфікації (у годинах або кредитах ЄКТС), перелік суб’єктів підвищення кваліфікації, строки (графік), вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або примітку про безоплатний характер надання такої освітньої послуги чи про самостійне фінансування підвищення кваліфікації педагогічним або науково-педагогічним працівником. План підвищення кваліфікації може бути змінено протягом року в порядку, визначеному педагогічною радою.

Не пізніше 25 грудня працівник повинен поінформувати керівника закладу освіти або уповноважену ним особу про стан проходження ним підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації. Відповідна інформація зберігається в особовій справі працівника відповідно до законодавства.

Звертаємо увагу, що функції забезпечення професійного розвитку педагогічних працівників та здійснення їх науково-методичної підтримки переходять до центрів професійного розвитку педагогічних працівників, які починають діяти з 1 вересня 2020 року на основі Положення про центр професійного розвитку педагогічних працівників, що створено внаслідок реорганізації НМЦ/НМК.

У минулому навчальному році до Міністерства освіти і науки України надходило чимало звернень з різних питань. Найбільше — щодо організації освітнього процесу в інклюзивних групах. Звертаємо увагу, що відповідно до висновку інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ), індивідуальної програми реабілітації дітей з інвалідністю (за наявності), результатів психолого-педагогічного вивчення дитини, команда психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами (ООП) розробляє індивідуальну програму розвитку (ІПР) дитини з ООП.

ІПР розробляється на навчальний рік на основі програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для ЗДО, з відповідною їх адаптацією або модифікацією до особливих освітніх потреб дитини, погоджується батьками дитини (законними представниками дитини), затверджується директором ЗДО, та переглядається тричі на рік (у разі потреби частіше) з метою її коригування.

Для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку розробляється індивідуальний освітній план строком на три місяці з подальшим його продовженням протягом навчального року.

Звертаємо увагу, що термін дії висновку ІРЦ не обмежений у часі, крім випадків, коли рекомендовано та визначено дату повторного вивчення.

Надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг здійснюється шляхом проведення індивідуальних і групових занять, які можуть надаватися як штатними працівниками закладу, так і залученими фахівцями, зокрема: працівниками ІРЦ, спеціальних садків (шкіл), навчально-реабілітаційних центрів, логопедичних пунктів та інших закладів на підставі цивільно-правових договорів. При цьому оплата праці залучених фахівців здійснюється за рахунок коштів державної субвенції, відповідно до пункту 6 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2017 № 88 (зі змінами, далі — Порядок та умови надання субвенції).

Примірний перелік додаткових психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових занять (послуг) для осіб з особливими освітніми потребами у закладах освіти та Перелік фахівців, які проводять (надають) додаткові психолого-педагогічні і корекційно-розвиткові заняття (послуги) з особами з особливими освітніми потребами у закладах освіти, визначено у додатках Порядку та умовах надання субвенції.

Цивільно-правові договори укладаються між фахівцями, які проводять психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові заняття (послуги), та ЗДО або відповідним органом управління освітою.

Придбання спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами, які здобувають освіту в інклюзивних групах, здійснюється відповідно до Типового переліку спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку осіб з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах (групах) закладів освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 23.04.2018 № 414 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.05.2018 за № 582/32034.

Необхідно зауважити, що наказ Міністерства освіти і науки України від 17.04.2019 № 423 «Про затвердження Типового переліку спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних групах закладів дошкільної освіти» втратив чинність.

За рекомендаціями ІРЦ та письмовою заявою одного з батьків або іншого законного представника дитини ЗДО забезпечує доступ до освітнього процесу асистента дитини з ООП (частина 5 статті 11 Закону України «Про дошкільну освіту»). Функцію асистента дитини можуть виконувати соціальні працівники, батьки або особи, уповноважені ними.

Супровід під час інклюзивного навчання — надання допомоги дітям з ООП під час перебування в закладах дошкільної та загальної середньої освіти, входить до Переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 № 537 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.09.2012 за № 1614/21926). Фінансування надання та оплата соціальних послуг регламентується статтями 27 та 28 Закону України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII, який вступив в дію 01 січня 2020 року.

Відповідно до спільного наказу Міністерства соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 04.02.2020 №67/125 у Вінницькій, Дніпропетровській, Харківській областях здійснюється апробація Державного стандарту супроводу під час інклюзивного навчання, в межах якої обласними центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводиться навчання асистентів дітей.

Невід’ємною складовою організації освітнього простору для дітей з ООП в умовах закладу освіти є забезпечення універсального дизайну та розумного пристосування будівель, приміщень та прибудинкових територій, в тому числі створення ресурсної кімнати.

У зв’язку з цим Міністерством освіти і науки України підготовлено та направлено до регіональних органів управління освітою лист від 25.06.2020 № 1/9-348 «Щодо створення інклюзивного освітнього середовища в закладах дошкільної освіти», в якому викладено рекомендації щодо створення інклюзивного освітнього середовища, зокрема універсального дизайну та розумного пристосування будівель, приміщень та прибудинкових територій, ресурсної кімнати в ЗДО.

Відновленню освітнього процесу та корекційно-розвиткових послуг для дітей з ООП у 2020/2021 навчальному році має передувати вивчення командою психолого-педагогічного супроводу ЗДО динаміки розвитку дитини, стану її особливих освітніх потреб, сильних сторін та змін, із врахуванням особливостей діяльності й участі дитини під час карантинних заходів та факторів навколишнього середовища.

Перехід дітей з особливими освітніми потребами до ЗДО організовується з використанням тих самих принципів і підходів, що і для інших дітей. Проте врахування особливих освітніх потреб має істотне значення під час перехідного періоду. Якість підтримки, що надається дитині та її родині під час цього періоду, може істотно вплинути на подальше перебування дитини в ЗДО.

Для дітей, які приходять у садок із центрів раннього втручання рекомендуємо забезпечити програму переходу, що є завершальним етапом надання послуги раннього втручання та передбачає:

• знайомство дитини та батьків із ЗДО та персоналом;
• зустрічі персоналу закладу (вихователь, спеціальний педагог, практичний психолог та інші) з фахівцями центру.

У разі карантинних заходів така зустріч/зустрічі проводиться в режимі онлайн у форматі відео конференцій.

Зауважимо, що особлива увага під час перехідного періоду має приділятись найбільш вразливим категоріям дітей, зокрема: дітям з інвалідністю, із соціально вразливих сімей, хто стикається з певними економічними труднощами чи психологічним стресом (через смерть, хворобу одного з батьків, розлучення чи поділ сім’ї та інше), дітям, які не є носіями української мови тощо (постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 895 «Порядок взаємодії суб’єктів соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах», лист МОН від 12.12.2019 № 1/9-766 «Щодо комунікації з дітьми дошкільного віку з родин учасників ООС/АТО, внутрішньо переміщених осіб та організації взаємодії з їхніми батьками»). ЗДО повинні бути поінформовані про вищеназвані категорії дітей та сімей, сприяти знайомству вихователів та інших педагогів із дітьми та їхніми сім’ями з метою формування партнерських відносин та забезпечення плавного й ефективного переходу до закладу дошкільної освіти.

Міністерство освіти і науки України у 2020/2021 н. р. продовжуватиме роботу з координації діяльності закладів дошкільної освіти в умовах карантинних заходів, спричинених COVID-19. Пріоритетними завданнями вважаємо також оновлення нормативно-правової бази, а саме:

• Закону України «Про дошкільну освіту»;
• Базового компоненту дошкільної освіти;
• Положення про дошкільний навчальний заклад.

Серед пріоритетних напрямів діяльності ДУ «Український інститут розвитку освіти» будуть наступні:

• участь у процесі оновлення Базового компонента дошкільної освіти;
• участь у процесі розроблення професійного стандарту вихователя;
• проведення дослідження якості освіти у ЗДО за міжнародною методикою ECERS-3 (Early Childhood Environment Rating Scale) та поширення її серед закладів дошкільної освіти (детальніше на сайті ДУ «Український інститут розвитку освіти»).

• "Щодо освітніх програм у закладах  дошкільної освіти"

                лист МОН України від 09.12.2019 №1/9-750

Шановні колеги!

• З огляду на численні звернення педагогічних працівників з питань особливостей застосування Порядку підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників (постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 800)  (далі - Порядок) в частині встановлення вимог щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників, необхідного для проходження чергової атестації, інформуємо.

Відповідно до Порядку загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти не може бути менше ніж 150 годин на п'ять років, а обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника дошкільного, позашкільного закладу освіти встановлюється його засновником (або уповноваженим ним органом), але не може бути менше ніж 120 годин на п'ять років.

З огляду на відсутність встановлених законодавством норм щорічного підвищення кваліфікації, необхідного для проходження чергової атестації, рекомендуємо атестаційним комісіям, починаючи з 2020 року:

1)встановлювати мінімальні вимоги щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти, а саме:

• 30 годин, якщо завершення атестації припадає на 2020 рік;
• 60 годин, якщо завершення атестації припадає на 2021 рік;
• 90 годин, якщо завершення атестації припадає на 2022 рік;
• 150 годин, якщо завершення атестації припадає на 2023 рік та наступні роки.

2) встановлювати мінімальні вимоги щодо обсягу (кількості годин) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів дошкільної, позашкільної освіти та не менше ніж:

• 24 години, якщо завершення атестації припадає на 2020 рік;
• 48 годин, якщо завершення атестації припадає на 2021 рік;
• 72 годин, якщо завершення атестації припадає на 2022 рік;
• 120 годин, якщо завершення атестації припадає на 2023 рік та наступні роки.

Додатково інформуємо, що щорічний обсяг (кількість годин) підвищення кваліфікації визначається педагогічним працівником та має бути відображений у відповідному плані підвищення кваліфікації, а в рік проходження атестації має бути не меншим зазначених вище обсягів. При цьому, облік годин підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється за накопичувальною системою. Якщо обсяг підвищення кваліфікації визначається в кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи, то 1 кредит дорівнює 30 годинам.

Заступник Міністра                                                                 Любомира Мандзій,

Методичні рекомендації

щодо комунікації з дітьми дошкільного віку з родин учасників ООС/АТО, внутрішньо переміщених осіб та організації взаємодії з їхніми батьками

Діти дошкільного віку з родин учасників ООС/АТО та внутрішньо переміщених осіб, а також діти, які живуть у розташованих на лінії зіткнення населених пунктах, пережили та переживають травмівні події різного характеру, як от: розлука з рідними та близькими; тривале очікування звістки про рідну людину, телефонної розмови, зустрічі з рідною людиною; втрата близьких; ночівля у бомбосховищі під час обстрілів; переселення (переїзд), адаптація до нових умов життя тощо. Дітей, які мають статус внутрішньо переміщених осіб, проживають у населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, можна віднести до категорії дітей із особливими освітніми потребами (пункт 20, частина 1, стаття 1 Закон України «Про освіту»).

За результатами обстеження індивідуально-психологічних особливостей дітей дошкільного віку з родин учасників ООС/АТО та внутрішньо переміщених осіб, умов їхнього навчання, виховання та розвитку встановлено, що такі діти по різному переживають психотравми.

У частини з них виявлені негативні наслідки на психоемоційному, когнітивному, комунікативно-мовленнєвому рівнях. Поряд з тим у більшості дітей виявлено мобілізацію особистісних ресурсів на етапі подолання психотравми. Зокрема, розвиток потребово-мотиваційної сфери, формування суб’єктної позиції, ціннісних орієнтирів, ціннісного ставлення до життя та людей, використання здобутого досвіду життєдіяльності. Такі внутрішні зміни сприяли проявам у дітей активності, виразних рис патріотизму, відповідальності, турботливості, самостійності.

Серед тривожних особливостей розвитку в дітей із обох категорій родин переважають порушення емоційної, когнітивної і комунікативної сфер. Порушення емоційної сфери - розлади настрою, сну, наявність страхів, плаксивість. Когнітивної - розсіяність, неуважність. Порушення комунікативної сфери - замкненість, агресивність, недовіра до людей найближчого оточення.

Завдання педагогів закладів дошкільної освіти - допомогти дітям подолати негативні наслідки травмівних подій та адаптуватися до нових обставин їхнього життя. Для цього практичні психологи мають вести постійне спостереження за ними, а вихователі - враховувати в освітній роботі дані моніторингу психічного стану дітей, організовувати емоційно підтримувальну мовленнєву комунікацію, використовувати індивідуально дібраний комплекс технологій психолого- педагогічного супроводу.

Іноді негативні наслідки пережитих психотравмівних подій можуть проявлятися не одразу, тому дорослі - вихователі та батьки - мають постійно стежити за психоемоційним станом дітей, їхнім самопочуттям, виявляти хвилювання, тривоги. Необхідно звертати увагу на збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе. Також слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, частотністю вередування, наріканнями на головний біль тощо. Такі показники загального стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми.

Процес адаптації до нових умов (невідомого міста/села, оселі, незнайомих людей, їхніх звичаїв, мови) або до змін у самій родині проходить у кожної дитини індивідуально. Це пояснюється тим, що адаптація є широким спектром індивідуальних реакцій, які залежать від психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини, сімейних стосунків, супутніх життєвих обставин. Тому вихователі спільно з практичним психологом і батьками мають виробляти й за потреби коригувати індивідуальну стратегію й відповідну їй тактику для взаємодії та спілкування з кожною дитиною.

Вихователям  слід забезпечувати дитиноцентристську  спрямованість педагогічної діяльності, здійснювати педагогічний супровід дітей із родин учасників ООС/АТО, внутрішньо переміщених осіб та тих, які проживають унаселених пунктах, розташованих на лінії зіткнення.

Передусім у закладах дошкільної освіти необхідно створити сприятливі умови для розвитку особистості кожної дитини, а саме:

• забезпечення й захист усіх прав дітей;

• надання дітям педагогічної та психологічної підтримки й допомоги;

• наближення освітнього процесу до внутрішніх потреб кожної конкретної дитини, урахування дитячих інтересів, нахилів, намірів;

• розвиток індивідуальності дитини з огляду на ті особливості поведінки й характеру, які виникли внаслідок пережитої психотравми;

• створення для дітей можливостей вибору, прояву самостійності, творчості та експериментування.

Вихователі  спільно  з  батьками  мають  забезпечувати  цілісність, унікальність індивідуального розвитку кожної дитини.

Аби пережиті психотравмівні події суттєво не вплинули на хід, траєкторію індивідуального розвитку дітей, вихователям треба якнайшвидше мінімізувати негативні наслідки. Під час освітнього процесу необхідно враховувати виявлені відмінності індивідуального особистісного розвитку, застосовувати технології, які активізують внутрішні захисні механізми, пом’якшують стресові впливи складних життєвих обставин, сприяють розкриттю обдарувань і здібностей дитини.

Вихователям важливо дбати про те, щоб дитина максимально повно й психологічно благополучно проживала кожну годину перебування в закладі дошкільної освіти. Для цього треба надавати пріоритет сьогоденним потребам, інтересам дитини, підтримувати дитячу субкультуру, створювати в групі психологічно комфортну комунікативну атмосферу, сприятливу для покращення психоемоційного стану дітей, сприяти вільному й конструктивному розгортанню дошкільниками свого особистого буття, використовувати розвивальні завдання, педагогічні ситуації тощо. У закладі дошкільної освіти необхідно створити спеціальний розвивальний простір, який має високий розвивальний і виховний потенціал для дітей дошкільного віку, стимулює кожну дитину до активних дій у його межах, свідомого вибору, спонукає засвоювати та проявляти позиції суб’єкта діяльності, суб’єкта міжособистісних взаємодій із дорослими й однолітками.

Беручи до уваги те, що діти визначених категорій можуть мати проблеми у комунікативній  сфері,  вихователям  необхідно  сприяти  налагодженню індивідуальних міжособистісних взаємин дітей. Водночас вихователі мають спрямовувати свої зусилля на формування дитячого колективу, на розкриття таких особистісних якості дітей, як активність, турботливість, взаємоповага, відповідальність.

Важливою складовою педагогічної роботи в розвивальному просторі закладу дошкільної освіти є мовленнєва комунікація та спілкування вихователів з дітьми. Окрім розвитку мовлення, під час мовленнєвої комунікації з дітьми вихователі мають реалізовувати такі додаткові завдання:

• встановлення емоційної довіри й підтримка психологічно комфортної за емоційно-чуттєвим діапазоном комунікативної атмосфери;

• досягнення емоційно-ціннісної спільності вихователя з дітьми;

• відновлення та збереження психологічної рівноваги в дітей;

• пом’якшення, зняття, компенсування засобами педагогічного впливу емоційного напруження в дітей;

• сприяння психологічному розвантаженню.

Для надання дітям своєчасної педагогічної підтримки необхідною є міжособистісна  емоційно  підтримуюча  мовленнєва  комунікація  між вихователями та дітьми. Щоб організувати таку комунікацію, вихователі мають використовувати  висловлювання,  які  б  підтримували  дітей  -  згода, підбадьорювання, схвалення, позитивна випереджувальна оцінка.

Висловлювання-згода сприяє виникненню в дитини впевненості у правильності власних дій, стимулює до діяльності, підтримує її. Згоду краще виявляти, використовуючи позитивно забарвлені слова і фрази: «дуже добре», «вдало», «цікаво», «щоразу в тебе виходить краще».

Висловлювання-підбадьорювання передбачає емоційну підтримку дитини. Особливо її потребують діти замкнені, нерішучі, невпевнені у своїх силах, які переживають негативні емоційні стани. У таких висловлюваннях вихователі мають обов’язково відзначати навіть найменші успіхи дитини. Наприклад: «Миколко, ти почав розповідь гарно. А тепер продовжуй її»; «Петрику, ти став такий самостійний. Сам розпочав, а тепер заверши свій малюнок».

Висловлювання-схвалення  зорієнтоване  на  особистість  дитини. Вихователь звертає увагу не лише на конкретний успіх дитини - тут важливопозитивно оцінити особистість дитини в цілому, виявити доброзичливе,емоційно-ціннісне ставлення до неї. Наприклад: «Оленко, ти наче сонечко, твоя привітність радує усіх», «Віталику, ти хороший хлопчик і гарний товариш, і у тебе з’явилися нові друзі».

Висловлювання-позитивна випереджувальна оцінка налаштовує дитину на успішну діяльність, спричиняє позитивні зміни у її станах, діях, поведінці, спонукає до практичних дій, мовленнєвої комунікації з однолітками. Наприклад: «Назарчику, зараз ти сам запросиш дітей гратися разом. У тебе все вийде добре. Ось запроси Віталика погратися з тобою, запропонуй йому бути водієм вантажівки. Він зрадіє».

В довірливих індивідуальних розмовах із дитиною, яка перебуває у пригніченому емоційному стані, переживає розлуку з близькими, сумує за домівкою, яку довелося залишити тощо, важливо підтримувати безоцінний зворотний зв’язок, який можна здійснювати з допомогою емпатійного висловлювання. Наприклад, вихователь може дослівно переказати сказане дитиною. При цьому дитину треба заохочувати уточнювати, доповнювати вже сказане, висловлювати свої почуття та переживання, тлумачити власну поведінку та інших дітей, дорослих.

Більш цінним за емпатійне висловлювання є повторення сказаного дитиною, яке доповнене вихователем з огляду на розуміння емоційного стану дитини. Зрозуміти стан дитини вихователю дасть змогу аналіз невербальних факторів: погляду, міміки, жестів, поз дитини.

Найважливішим для організації емоційно підтримуючої міжособистісної комунікації є емпатійне слухання дитини. Його мета - зрозуміти, які   психотравмівні події пережила й згадує дитина, які пов’язані з ними почуття та емоції вона переживає зараз; підтримати дитину, запевнити в тому, що дорослий її любить, поділяє її почуття й хвилювання, розуміє її сум за своїми близькими, друзями, своєю кімнатою, іграшками, дитячим садочком. Водночас важливо вчити дитину контролювати свої страхи, переживання, навчити співпереживати іншим дітям, виявляти чуйність, позитивне ставлення до них.

Під час спілкування та взаємодії з дітьми вихователі мають опиратися на позитивне в характері, рисах, якостях особистості дитини, наприклад, турботливість, активність, патріотизм, відповідальність. Водночас вони мають об’єктивно, конструктивно сприймати дитину, аналізувати наявні в неї проблеми розвитку, а також шукати педагогічні технології, які б допомогли конкретній дитині мінімізувати або повністю здолати наявні у неї тривожні негативні прояви. При цьому з боку вихователів неприпустимі образливі зауваження, коментарі, критичні відгуки щодо тривожних проявів розвитку дитини (неуважність, боязкість, впертість тощо). Вихователі повинні визнавати, приймати кожну дитину такою, якою вона є, підкреслюючи лише її позитивні риси.

Окрім організації емоційно підтримуючої міжособистісної комунікації для відновлення та збереження психологічної рівноваги дітей у закладах дошкільної освіти треба створити такі умови життєдіяльності дітей, за яких відбуватиметься активізація їхніх внутрішніх сил, ресурсів,  захисних механізмів,  вияв особистісного потенціалу. Передусім педагоги - вихователі, вчителі-логопеди, керівники гуртків образотворчої діяльності, інструктори з фізичної культури - мають створити умови для специфічних видів дитячої діяльності, зокрема ігрової,  комунікативно-мовленнєвої,  художньо-мовленнєвої,  художньо- продуктивної, рухової. Це дасть змогу дітям поступово трансформувати негативний особистий досвід, реалізувати свої власні вікові можливості, індивідуальні та вікові потреби й інтереси, вправлятися у виконанні дій, які сприяють вияву і розвитку набутих позитивних якостей: самостійності, активності, відповідальності, ініціативності, повернути втрачену довіру та повагу до оточення, впевненість у собі.

Вихователі мають забезпечувати вільну та організовану діяльності дітей з різним ступенем їхньої самостійності. Також, можна скеровувати діяльність дітей, займати партнерську позицію, створювати відповідне середовище, яке спонукає дітей розгорнути діяльність. При цьому слід пам’ятати, що задля досягнення цілеспрямованого позитивного впливу на психоемоційний стан дітей їхня діяльність має бути спеціально організована.

З дітьми з родин внутрішньо переміщених осіб важливо проводити краєзнавчу роботу, зокрема ознайомлювати з новими соціальним середовищем і природним довкіллям, а також історією, звичаями, традиціями, фольклором нового для них краю, де вони нині проживають. Щоб зорієнтувати батьків, слід підготувати перелік екскурсій визначними місцями міста, району, краю, тематичні папки з інформацією про історію, видатних людей міста (села).

Доцільно організовувати для дітей спільні з батьками тематичні прогулянки за межі закладу дошкільної освіти, краєзнавчі екскурсії, зокрема відвідувати музеї, театри тощо.

Для повноцінного залучення дітей до освітнього процесу недостатньо обмежуватися лише одним певним напрямом роботи. Аби оптимізувати процеси виховання, гармонізувати розвиток дітей, які пережили психотравмівні події, доцільно одночасно застосовувати комплекс педагогічних технологій. Важливо поєднувати технології, спрямовані на подолання тривожних особливостей розвитку дитини, її психічного стану та технології, спрямовані на підтримку й розвиток вираженої позитивної особистісної відмінності дитини. З метою мінімізації негативного  впливу  психотравмівних  подій,  надання  дітям психологічної допомоги вихователі мають активно співпрацювати з фахівцями психологічної служби закладу дошкільної освіти.

Ураховуючи емпіричні дані щодо позитивних якостей, які виразно проявляють діти, доцільно застосовувати технології, які за своїм змістом відповідають суспільним, соціокультурним, національним традиціям і нормам, формують активну, відповідальну, громадянську, патріотичну, соціальну позицію кожної дитини. Це етнокультурні технології, технології соціально- моральної, національно-патріотичної, правової спрямованості тощо.

Родинне оточення та батьківське виховання залишаються головним природним середовищем для гармонійного розвитку, соціалізації та виховання дитини. Батьки та рідні впорядковують, організовують її життєдіяльність, створюють необхідні умови для цілісного розвитку, становлення особистості, входження в соціум, адаптації у ньому. Однак необхідно брати до уваги, що й батьки цих дітей - військовослужбовці, внутрішньо переміщені особи - також пережили чи переживають психотрамівні події (участь у бойових діях), складні життєві обставини (переселення). Виходячи зі своїх можливостей (освіта, вік, матеріальне становище), вони створюють різні соціальні ситуації для виховання та розвитку власних дітей.

Дослідження особливостей родинного виховання виявило такі позитивні тенденції:

• посилення згуртованості членів родини;

• підтримання дружніх зв’язків з іншими сім’ями;

• надання дитині всебічної підтримки;

• наповнення життя дитини позитивними враженнями, змістовним  спілкуванням;

• виховання відповідальності, патріотичних почуттів.

Водночас серед особливостей сімейного виховання таких дітей виявлені й негативні прояви, зокрема: авторитарний стиль виховання, заміна батьківської уваги  надмірним  матеріальним  заохоченням,  байдужість  до  дитини, роздратованість, відсутність такту, емоційної близькості й підтримки дитини.

Зазначені позитивні й негативні особливості родинного виховання вихователі мають враховувати як під час безпосереднього спілкування, так і під час проведення заходів з батьками. В освітній діяльності слід передбачити психолого-педагогічну просвіту батьків, надання родинам консультацій, цільової психолого-педагогічної допомоги.

Особливо важливо акцентувати увагу батьків на тому, що і в змінених життєвих обставинах вони не мають обмежувати важливі для дитини потреби.

Тому батькам необхідно знаходити час для спільної діяльності, ігор з нею, адже безпосередній фізичний, емоційний контакт із близькими людьми, вияви любові, турботи допоможуть дитині легше пережити складну стресову ситуацію чи її наслідки.

Вихователям треба акцентувати увагу на тому, що саме батьки, як найближчі дитині люди, зобов’язані допомогти їй відчувати себе захищеною.

Для цього вони мають кожного дня спілкуватися з дитиною про те, що для неї важливо, що вона переживає: про її справи, радощі, страхи, негативні спогади, емоції. Щоб допомогти батькам навчитись розуміти та приймати дитячі хвилювання, відповідною мірою виявляти свої емоції, слід організовувати для них семінари-практикуми, тренінги, підготувати тематичні пам’ятки з порадами тощо.

Вихователям  необхідно  пам’ятати  про  пріоритетність  родинного виховання, забезпечувати єдність вимог родинного виховання дітей й закладу дошкільної освіти на засадах поваги до цінностей родини, її культури, традицій.

Робота з батьками має бути спрямована на посилення позитивних тенденцій родинного виховання та тактовне подолання виховних помилок.

• "ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ НА ЗАНЯТТЯХ З ФІЗКУЛЬТУРИ

В ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ" 

ЛИСТ МОН УКРАЇНИ ВІД 12 ГРУДНЯ 2019 Р. №1/9-765

Інструктивно-методичні рекомендації

«Організація медико-педагогічного контролю на заняттях з фізкультури в закладах дошкільної освіти»

Медико-педагогічний контроль (далі - МПК) на заняттях з фізкультури - це система медичних і педагогічних спостережень, аналіз ефективності використання засобів і методів фізичного виховання, визначення шляхів поліпшення здоров’я та фізичного розвитку дітей дошкільного віку.

МПК є обов’язковим (з молодшої групи).

Мета МПК - визначити результат педагогічного впливу на фізичний розвиток дітей та його відповідність запланованим результатам, сприяти оптимізації рухової активності, забезпечити ефективне розв’язання завдань фізичного розвитку та оздоровлення дітей, тісну співпрацю педагогів і медичних працівників.

Основні завдання МПК:

• оцінка стану здоров’я, рівня фізичного розвитку, функціональних можливостей і динаміки формування рухів дітей;

• оцінка санітарно-гігієнічного стану місць проведення занять з фізкультури;

• аналіз планів роботи педагогів, змісту занять з фізкультури, дотримання методики проведення;

• медико-педагогічні консультації з питань фізичного виховання;

• профілактика травматизму;

• моніторинг ефективності організації фізичного виховання у закладі дошкільної освіти (далі - ЗДО).

На початку нового навчального року керівник ЗДО видає наказ про організацію МПК, в якому визначає осіб, відповідальних за організацію МПК, їхні повноваження тощо. Порядок проведення МПК можна визначити й іншим наказом,  наприклад,  про  організацію  освітнього  процесу  в  новому навчальному році, або в іншому локальному документі. Відповідальними особами за МПК є, як правило, вихователь-методист та сестра медична (далі - відповідальні особи).

МПК проводять у кожній віковій групі двічі - на початку й у кінці навчального року. Графік МПК затверджує керівник ЗДО. МПК проводять безпосередньо під час занять з фізкультури.

Перед заняттям відповідальні особи мають ознайомитися з методичною розробкою заняття (планом, конспектом), проаналізувати відповідність вимогам програми, стану здоров’я та рівню фізичної підготовки дітей.

Визначити, хто буде під час МПК вести протокол хронометражу заняття.

МПК передбачає:

• контроль за навантаженням дітей, які включені за станом здоров’я до основної, підготовчої та спеціальної груп;

• аналіз дотримання методики проведення заняття;

• оцінка  санітарно-гігієнічних  умов  місця  проведення  заняття (температурний, світловий та повітряний режими, дотримання правил безпеки, наявність засобів першої медичної допомоги тощо);

• аналіз відповідності одягу та взуття умовам проведення заняття;

• моніторинг відповідності загального навантаження на дітей та особливостей їхнього фізичного розвитку;

• вивчення  реакції  організму  дітей  на  фізичне  навантаження (забезпечення природної потреби рухатися);

• хронометраж заняття.

Щоб визначити оптимальність та інтенсивність фізичних навантажень, слід використовувати  суб'єктивні, об’єктивні та  візуальні критерії. Ці критерії дають змогу з’ясувати вплив запланованих видів рухової активності на організм дитини, зокрема визначити загальну та моторну щільності заняття з фізкультури, ступінь фізичного та психологічного навантажень на дитину.

Суб’єктивні критерії - це суб’єктивні відчуття дорослих і дітей.

Об’єктивні критерії - показники діяльності різних систем організму дитини (індивідуальне хронометрування, підрахунок частоти дихання, пульсометрія тощо).

Візуальні критерії - зовнішні ознаки реакцій організму дитини на навантаження.

Для індивідуального медико-педагогічного спостереження під час заняття обирають двох-трьох дітей різної статі та середньої фізичної підготовленості. Такі діти мають бути достатньо активні, дисципліновані.

Під час МПК визначають оптимальне загальне навантаження на дітей, щоб з’ясувати чи якісно організовано заняття.

Загальні навантаження - це сукупність фізичних, психологічних та емоційних навантажень на дітей під час занять з фізичної культури.

Інтенсивність загального фізичного навантаження залежить від добору фізичних вправ, їх складності та поєднання, частоти повторень.

Інтенсивність рухової активності - це кількість рухів за одну хвилину. Її обчислюють шляхом поділу обсягу рухової активності (кількість рухів за показниками крокометру) на її тривалість (фіксується у хвилинах).

Частота  серцевих  скорочень  є  показником  впливу  фізичного навантаження на дитячий організм; вона прямо позв’язана з характером енергозабезпечення м’язової діяльності. Щоб з’ясувати, чи рухова активність дітей є оптимальною, слід контролювати динаміку частоти серцевих скорочень (далі - ЧСС). Необхідно визначати мінімальний та максимальний показники ЧСС у дитини на межі першої та другої хвилин виконання вправи, руху тощо.

Щоб визначити інтенсивність фізичного навантаження, доцільність завдань та змісту заняття, оптимальність рівню фізичної працездатності, слід виміряти ЧСС (пульс) дітей у визначені проміжки та протягом 10 с. ЧСС у дітей треба вимірювати декілька разів: до початку заняття, після вступної частини заняття, після проведення комплексу загальнорозвивальних вправ, після рухливої гри, після заключної частини заняття та через 3-5 хв після його закінчення.

ЧСС у дітей відносно її вихідного показника має зростати протягом заняття, а саме:

• вступна частина - 15-20%;

•протягом підготовчої - 20-25%;

•кінець основної - 60-80%;

•у заключній частині - 5-10%.

ЧСС можна вимірювати й після виконання основних рухів, перед рухливою грою.

Пульсометрія є основою для побудови фізіологічної кривої заняття з фізкультури (графіка пульсометри). На основі вимірювань ЧСС будують фізіологічну криву заняття. По осі абсцис (горизонталі) відображають хід заняття у часі - показники з протоколу хронометражу заняття, по осі ординат (вертикалі) - показники ЧСС дитини. Пік фізичних навантажень має припадати на рухливу гру в основній частині заняття.

Тренувального ефекту досягають за середнього рівня ЧСС для дітей віком від 3 до 4 років - 130-140 ударів/хв, від 5 до 7 років - 140-150 ударів/хв.

Щоб обчислити середній рівень ЧСС протягом заняття, слід додати показники ЧСС, визначені після вступної частини, загальнорозвивальних вправ, рухливої гри, заключної частини. Цю суму поділити на 4 (або на 5, якщо вимірювали ЧСС у дітей після виконання основних рухів).

Під час заняття слід постійно стежити за зовнішніми ознаками реакції дітей на запропоновані їм загальні навантаження та візуально визначати ступінь їхньої втоми під час фізичного навантаження. Якщо в дітей виявлені перші ознаки перевтоми чи передчасної втоми, то медична сестра або вихователь-методист мають запропонувати інструктору з фізкультури чи вихователю, який проводить заняття, змінити зміст, методику проведення, дозування вправ, додатково організувати паузи для відпочинку тощо. Ці заходи можна застосувати до всієї групи, підгрупи або ж окремих дітей. Наприклад, якщо у кількох дітей є зовнішні ознаки втоми середнього ступеня, слід зменшити їм навантаження, зокрема кількість повторень вправ, не проводити найскладніші з них, подовжити тривалість відпочинку тощо.

Якщо у всіх дітей визначені ознаки втоми середнього ступеня, то слід скоригувати заняття.

Під час МПК обов’язково оцінюють рухову активність дітей протягом заняття. Показниками рухової активності дітей є  загальна т а моторна щільність заняття.

Загальна щільність заняття - це відношення педагогічно виправданого часу до тривалості заняття з фізкультури. Всі ключові моменти організації та проведення заняття інструктор з фізкультури або вихователь мають ретельно обмірковувати, щоб час заняття був педагогічно виправданим і його загальна щільність наближалася до 100%.

Педагогічно виправданим є час, коли інструктор з фізкультури (вихователь) пояснює, показує рухи, робить вказівки, зауваження, заохочення, оцінки, проводить допоміжні дії - шикування та перешикування дітей, роздає та збирає атрибути, установлює та прибирає обладнання, а також коли діти безпосередньо виконують вправи тощо.

Натомість час, витрачений на недоцільні пояснення та повчання, бесіди, очікування дітьми своєї черги під час виконання вправ чи підготовки місця заняття, зайві перешикування дітей тощо є педагогічно невиправданим і при визначенні загальної щільності занять не враховується.

Загальну щільність заняття обчислюють на основі даних про педагогічно виправданий час і тривалість заняття за такою формулою: педагогічно  виправданий  час заняття ______________________ *  100 тривалість заняття — відсоток загальної щільності заняття

Моторна щільність заняття - це відношення часу, проведеного дітьми в русі, до тривалості заняття з фізкультури.

Моторну  щільність  заняття  визначають  за  допомогою  методу індивідуального хронометражу. Її обчислюють на основі даних про час, який дитина витратила безпосередньо на виконання вправ, та тривалості заняття за формулою: час, витрачений на виконання вправ ________________________ *  100 тривалість заняття — відсоток моторної щільності заняття

Усереднені вікові норми для дітей такі:

• 4-го року життя - 55-60 %;

• 5-го року життя - 60-65%;

• 6-го (7-го) року життя - 65-70%.

Ці показники можуть коливатися у зазначених межах, оскільки залежать від ряду чинників: типу заняття (наприклад, моторна щільність мішаних занять менша ніж занять-тренувань), складності рухів, ступеня їх засвоєння, рівня рухової підготовленості, організованості дітей та ін. Досягнення максимальної моторної щільності занять не має бути самоціллю й здійснюватися  за рахунок  бездумної  інтенсифікації навантажень  на дітей. Якщо моторна щільність заняття з фізичного виховання вище 70%, то її доцільно вважати високою. Різке зростання моторної щільності не буде мати позитивних результатів - це пов’язано з можливим негативним впливом надмірних фізичних навантажень на організм та з недостатньою педагогічною стороною заняття.

Під час проведення МПК також слід аналізувати, чи враховують інструктор з фізкультури або вихователь орієнтовні строки перебування дитини в підготовчій групі по фізкультурі (після перенесеного захворювання)

Відповідальні особи мають зафіксувати таку інформацію:

• висновок про реалізацію мети заняття в цілому і диференційовано - кожного завдання окремо;

• висновок про виконані (або невиконані) вправи, їх кількість, витрати часу на них;

• показники функціональних зрушень як реакція ЧСС;

• висновок  про  достатню  чи  недостатню  кількість  інтервалів відпочинку між вправами;

• висновок про неточності у методиці побудови, організації та проведення заняття;

• поради щодо шляхів усунення помилок.

Результати медико-педагогічних спостережень під час заняття з фізкультури слід фіксувати у протоколі медико-педагогічного контролю.

У протоколах обов’язково має бути графічне зображення кривої фізичного навантаження. Її будують так:

• по осі абсцис (по горизонталі) від вихідної точки відкладають час заняття із зазначенням його частин;

• по осі ординат (по вертикалі) - пульс за 1 хв, починаючи шкалу осі з вихідної точки «60».

Якщо заняття з фізичної культури проведено методично правильно, фізіологічна крива має двовершинну (або одновершинну) параболічну формулу.

Індивідуальні медико-педагогічні спостереження за дітьми необхідно фіксувати у протоколі хронометражних спостережень

Критеріями позитивних змін фізичного розвитку дітей можуть бути, зокрема:

• покращення самопочуття, настрою;

• нормалізація сну;

• стійке бажання займатися фізичними вправами;

• зниження втомлюваності;

• зменшення загострень хронічних захворювань, випадків гострих респіраторних захворювань.

Результати МПК використовують для оцінки індивідуального та колективного рівня рухової активності дітей. За результатами МПК визначають ризики можливого негативного впливу гіпокінезії та гіперкінези на фізичний розвиток та функціональні можливості організму дитини, захворювання ендокринної, кістково-м’язової, серцево-судинної систем.

За результатами МПК за потреби коригують плани освітньої роботи з фізичного виховання, оздоровлення, зокрема дозування фізичних навантажень дітей, планують заходи та розробляють практичні рекомендації щодо поліпшення оздоровчо-фізкультурної роботи тощо.

Щоб підвищити ефективність організації фізичного виховання у ЗДО та зміцнити здоров’я дітей, результати МПК розглядаються на засіданнях педагогічної ради, нарадах тощо. Про результати МПК інформують батьків, за потреби - розглядають на засіданнях батьківського комітету.

Особливості проведення МПК у групах компенсуючого типу

Суттєвих відмінностей в організації МПК у ЗДО загального типу чи компенсуючого немає. Однак треба памятати, що діти, включені до спеціальної медичної групи здоров’я (далі - СМГ) для занять з фізкультури (незалежно від типу закладу), потребують особливої уваги.

Під час занять з фізкультури важливо добирати фізичні вправи дозовано, з урахуванням ступеня порушення, рівня адаптаційних можливостей дитячого організму. Важливо також враховувати такі принципи:

• оздоровча, лікувально-профілактична спрямованість використання засобів фізичного виховання;

• диференційований підхід до використання засобів і методів.

Дітям спеціальної групи рекоменовані індивідуальні заняття двічі на тиждень. Заняття складаються з вступної частини з обов’язковим включенням вправ на дихання - 3-4 хв.

Підготовча частина (10-15 хв.) - включає загальнорозвиваючі вправи, які проводяться в повільному темпі; кожна вправа повторюється 4-5 разів і чергується  з  вправами  на розслаблення.  Загальнорозвиваючі  вправи добираються з метою задіяння всіх груп м’язів, виконуються разом з дихальними вправами. Обов’язкові вправи на поставу та попередження плоскостопості.

Під час основної частини (15-18 хв.) діти виконують індивідуальні завдання з спеціальних вправ - залежно від діагнозу. Заключна частина (5 хв.) включає дихальні вправи, вправи на розслаблення для відновлення організму після фізичного навантаження.

Під час фізкультурних занять з дітьми СМГ необхідно контролювати фізичне навантаження дитини за допомогою спостереження за реакціями- відповідями організму. Для цього користуються кривою фізіологічного навантаження, яка графічним зображенням зміни частоти пульсу під час занять .

По осі абсцис (по горизонталі) відмічають час заняття, а по осі ординат (по вертикалі) - АТ пульс, дихання через кожні 3 хв. обстеження. З’єднавши окремо графічні показники тиску, пульсу та дихання, одержують фізіологічну криву:

• випукла форма;

• пік навантаження повинен розміщуватись в другій третині основної частини заняття і відповідати максимально допустимому пульсу;

• синхронність зміни показників тиску, пульсу, дихання;

• в кінці заняття параметри близькі до вихідних.

Моторна щільність заняття з фізкультури у ЗДО (групі) компенсуючого типу менша, ніж у групах загального типу. На початку проведення заняття вона не повинна перевищувати 50%, а в перші дні занять - 20-25%. Згодом для дітей,  які  систематично  займаються  фізичними  вправами,  можна орієнтуватися на показники для їхньої вікової групи. Зазначимо, що зміст рухової діяльності кожного вихованця на занятті добирається з урахуванням рекомендацій лікаря. У  Д одатку 3 подані загальні рекомендації щодо особливостей виконання фізичних навантажень відповідно до наявних захворювань.

Важливо враховувати такі критерії дозування фізичного навантаження під час виконання фізичних вправ на заняттях:

• вихідне положення: лежачи, сидячи, стоячи;

• темп виконання вправ: повільний, середній, швидкий;

• об’єм включених м'язових груп (дрібні, середні, великі);

• кількість повторень кожної вправи;

• загальна кількість вправ у комплексі;

• співвідношення загальнорозвивальних, спеціальних і дихальних вправ;

• зміст та структура фізичних вправ і рівень їх складності;

• амплітуда рухів (неповна, повна);

• величина силової напруги;

• загальний час тривалості заняття;

• реакція серцево-судинної системи (ЧСС).