Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?

Готовність дитини до НУШ: важливі аспекти

Нова  українська школа (НУШ) презентувала вимоги до взаємин «учні — батьки — вчителі — школа». Пріоритетами в них є педагогіка партнерства, нові підходи до навчання учнів, формування в них ключових компетенційтностей тощо. Педагоги-дошкільники також мають переосмилити свої підходи до підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Насамперед продумати роботу з батьками.

Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи різноманітні. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?

Одне з найголовніших питань у роботі закладу дошкільної освіти — психолого-педагогічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку. Завданням педагогів є формувати відповідний рівень психолого-педагогічної грамотності батьків щодо вікових особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також у формуванні в них уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником.

Одним із багатьох варіантів та форм проведення такої роботи може бути пратикум для батьків дітей старшої групи. Матеріали для проведення такого практикуму подано в Додатку 1.

Фізичний розвиток дитини як запорука її успішного навчання

Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фізично готовою щодня нести ранець чи портфель, сидіти протягом 30-35 хв на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж тривалого часу тощо.

І педагоги, і батьки часто недооцінюють роль сформованості навичок здорового способу життя — фізичний аспект розвитку дитини. Фахівці стверджують, що саме фізичний розвиток є запорукою успішного навчання дитини в школі. Фізична готовність, відповідний стан здоров’я дитини — це одна з основних передумов її успішного навчання в школі.

Не можна забувати і про біологічну зрілість — досягнутий рівень дозрівання організму дитини. Біологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адаптуватися до нових умов, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників дитячих інфекційних хвороб. Бажано також приділити увагу антропометричним показникам дитини (вага, зріст, зміна молочних зубів на постійні тощо).

Психологічна готовність дитини

Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність. Існують різні думки фахівців щодо структури психологічної готовності, однак здебільшого виокремлюють такі її компоненти:

•        соціальний;

•        емоційно-вольовий;

•        інтелектуальний;

•        мотиваційний.

Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько тридцяти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі.

Тож у дитини до початку навчання у школі бажано сформувати:

•        адекватну самооцінку;

•        потребу в спілкуванні з іншими;

•        уміння приймати інтереси групи дітей;

•        уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими.

Варто виховувати в дитини не лише лідерські якості та навички, а й уміння за потреби поступатися. Дитина має бути терплячою до інших.

Психологічна готовність дитини до школи передбачає розвиток її емоційно-вольової сфери, показники якої свідчать про сформова-ність відповідного компонента психологічної готовності до навчання в школі. Йдеться зокрема про такі показники, як:

•        упевненість у собі;

•        переважання позитивного настрою;

•        прагнення стримувати негативні емоції;

•        уміння керувати своєю поведінкою;

•        розвиток емоційної стійкості;

•        довільність пізнавальних процесів, зокрема сприймання, мислення, пам’яті, а також уваги;

•        довільність поведінки — здатність робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це під час взаємодії.

Про сформованість інтелектуального компонента психологічної готовності дитини до школи свідчить:

•        розвинуте сприймання;

•        стійка пізнавальна увага;

•        розвинуті мислення та мисленнєві операції — проявляється у здатності виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв'язки між предметами;

•        здатність відтворювати зразок;

•        оволодіння усним мовленням;

•        розвиток дрібної моторики, зорової координації;

•        розвиток здатності до навчання.

Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Бажано подавати знання дозовано. Інформація має відповідати віковим інтересам дитини. Одне з основних завдань формування інтелектуального компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі — навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Дорослий, навчаючи дитину, має бути для неї мудрим учителем, наставником, другом.

Мотиваційний компонент психологічної готовності дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей компонент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов'язковістю, інтелектуальним навантаженням, необхідністю долати труднощі тощо.

Виокремлюють такі мотиви навчання:

•        внутрішні (пізнавальні) — характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом;

•        зовнішні (соціальні) — виявляються в бажанні дитини займатися суспільно значущою діяльністю, в авторитетному ставленні до вчителя.

Мотиви навчання формують внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності дитини до навчання.

Завдання батьків

Не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Насамперед батькам важливо усвідомити, що не потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу.

Під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема:

•        дбати про фізичне здоров’я дитини;

•        збагачувати життєвий досвід дитини;

•        закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини;

•        розвивати мовлення дитини;

•        навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте;

•        учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших;

•        поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи.

Варто пам’ятати, що дитина не народжується школярем, готовність до школи — це комплекс здібностей, які піддаються корекції. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини, і насамперед батьків. А виховувати дитину — це мистецтво, адже процес виховання — це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.

Формуємо психологічну готовність дитини до школи

Психолого-педагогічний практикум для батьків дітей старшої групи

МЕТА:

обговорити з батьками проблему психологічної готовності дитини до навчання в школі;

надати практичні рекомендації щодо підготовки дитини до школи.

ЗАВДАННЯ:

надати батькам інформацію про поняття «психологічна готовність дитини до успішного навчання в школі»; створити атмосферу взаємодовіри та взаєморозуміння;

актуалізувати знання батьків щодо проблеми психологічної готовності дитини до школи;

ознайомити батьків із методами підтримки дитини під час найважливіших моментів її життя;

привернути увагу батьків до форми подачі знань дитині дошкільного віку.

ХІД:

Практичний психолог обгрунтовує актуальність проблеми психологічної готовності дитини до школи.

Вправа «Філіппінський тест»

Батькам пропонують правою долонею через маківку голови затулити ліве вухо. Відтак практичний психолог пояснює, що успішність виконання дитиною цього завдання вказує на ступінь її моторної зрілості. Одним із показників моторної зрілості є фізіологічно зумовлений «стрибок» росту кінцівок дитини. Дитина дошкільного віку неспроможна виконати таке завдання — її руки закороткі.

Вправа «Три ложки»

Практичний психолог презентує учасникам три ложки: маленьку, середню і велику. Вони символізують обсяг подачі знань дитині дошкільного віку. Дорослі хочуть, щоб дитина знала все й одразу. Інколи ми починаємо виховувати і навчати дитину не з дитячих казок, а з енциклопедичних знань. Тому нерідко «беремося за надто велику ложку» (показує столову ложку), але «проковтнути» стільки знань дитині складно. І тому вона засвоює ці знання поверхово або ж у неї взагалі зникає бажання дізнаватися щось нове чи спілкуватися з дорослими.

Отже, пропонувати знання дитині дошкільного віку потрібно спочатку невеликими «порціями» (показує чайну ложечку). Коли дитина піде до школи, «порції» можна поступово збільшувати (показує десертну і велику ложки).

Тож головне завдання батьків — підтримувати інтерес дитини до знань, допомагати їй самостійно пізнавати нове.

Тест «Чи готова дитина до школи ?»

Інструкція: дайте ствердну чи заперечну відповідь на запропоновані запитання.

1.      Чи хоче ваша дитина йти до школи?

3.      Чи може ваша дитина самостійно виконувати завдання, що потребує

4.      Чи соромиться ваша дитина незнайомих людей?

5 .Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картиною не менш ніж із п’яти речень?

6.      Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

7.      Чи граматично правильно вона будує речення (відмінює іменники, узгоджує їх із прикметниками тощо) ?

8.      Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?

9.      Чи вміє ваша дитина лічити від 1 до 10 та у зворотньому порядку?

10.    Чи може дитина виконати ваше доручення точно та вчасно?

11.    Чи любить малювати і розфарбовувати картинки?

12.    Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікації?

13.    Чи може зібрати пазл із п’яти частин за 1 хв?

14.    Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

15.    Чи може узагальнювати поняття, назвати одним словом, наприклад такі предмети, як шафа, диван, комод тощо?

16.    Чи любить ваша дитина самостійно працювати — малювати, збирати мозаїку

тощо?

17.    Чи може вона розуміти та точно виконувати словесні інструкції?

18.    Чи може дитина самостійно одягтися відповідно до погоди?

19.    Чи має дитина обов’язки в родині?

20.    Чи виконує вона їх самостійно та вчасно (чи лише за вашим нагадуванням) ?

Оброблення результатів

Результати підраховують за кількістю позитивних відповідей на запитання тесту:

•        15-18 — дитина готова йти до школи. Ви не даремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати.

•        10-14 — ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відпо¬віли «Ні», підкажуть вам, над чим ще бажано попрацювати.

•        9 і менше — почитайте спеціальну літературу, спробуйте приділяти більше часу заняттям із дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

 

 

 

Поради для батьків майбутніх першокласників

 

Не ставтеся до дитини як до маленької. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Робіть це м’яко: «Ти в нас уже дорослий, ми можемо тобі довірити помити посуд».

Визначте загальні інтереси вашої сім’ї. Це може бути як спільний перегляд мультфільмів, так і розв’язання життєвих ситуацій, обговорення сімейних проблем.

Залучайте дитину до економічних справ родини. Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи ціну на той і на той товар.

Не сваріть, не ображайте дитину в присутності сторонніх осіб. Якщо на дитину скаржаться в її присутності, скажіть: «Дякую, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

Навчіть дитину ділитися своїми проблемами, обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими. Щиро цікавтеся думкою дитини — лише так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

Намагайтеся якомога частіше говорити з дитиною. Розвиток її мовлення — це запорука успішного навчання.

Відповідайте на кожне запитання дитини, лише так її пізнавальний інтерес ніколи не згасне. Намагайтеся дивитися на світ очима вашої дитини, адже бачити світ очима іншого — основа взаєморозуміння.

Частіше хваліть дитину. На скарги про те, що щось не виходить, скажіть: «Вийде обов’язково, потрібно ще раз спробувати. Якщо тобі буде потрібна моя допомога, я охоче тобі допоможу».

Формуйте високий рівень домагань. І вірте, що ваша дитина зможе все, потрібно лише їй допомогти. Хваліть малюка словом, усмішкою, ласкою.

Не будуйте взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини своїх вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

Любіть дитину, знаходьте радість у спілкуванні з нею.

Ваша повага до дитини — фундамент шанобливого ставлення дитини до вас у майбутньому.

============================================================================================

 

 

Набув чинності Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затверджений наказом МОН від 16.04.2018 № 367 (далі — Порядок). Що мають знати батьки випускників дитячого садка, аби їхні діти навчалися в бажаному закладі середньої освіти?

Дитина йде до першого класу: що мають знати батьки

ЯКІ ПРАВА БАТЬКІВ ЩОДО ВИБОРУ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Батьки мають право вільного вибору закладу освіти, Для цього вони мають подати до 31 травня необхідні документи (їх копії) до будь-якого закладу освіти для зарахування на вільні місця.

ЯКІ ДОКУМЕНТИ МАЮТЬ ПОДАТИ БАТЬКИ ДЛЯ ЗАРАХУВАННЯ ДИТИНИ ДО 1-ГО КЛАСУ

Батьки чи один із батьків мають подати заяву про зарахування дитини (долі — заява).

Подавати заяву слід особисто, з пред’явленням документа, що посвідчує особу.

До заяви необхідно додати:

копію свідоцтва про народження дитини (під час подання копії пред'являють оригінал документа);

оригінал або копію медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду» (наказ МОЗ від 16.08.2010 № 682).

За бажанням батьки можуть пред’явити документ, що підтверджує місце проживання дитини чи одного з батьків на території обслуговування закладу освіти.

У разі наявності та за бажанням одного з батьків дитини до заяви можна додавати оригінал або копію висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини чи витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації (п. 4 розд. І Порядку).

Дитину з особливими освітніми потребами до інклюзивного чи спеціального класу зараховують на підставі доданого до заяви висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини (чи витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації).

КОГО ЗАРАХОВУЮТЬ

На першочергове зараховування мають право діти:

які проживають на території обслуговування закладу освіти (місце проживання підтверджене одним з документів, визначених Порядком, одного з батьків дитини);

які є рідними (усиновленими) братами та/або сестрами дітей, які здобувають освіту у цьому закладі;

в батьки яких працюють у цьому закладі освіти;

які є випускниками дошкільного підрозділу цього закладу освіти, якщо такий підрозділ є.

На вільні місця зараховують дітей, які не проживають на території обслуговування цього закладу, за результатами жеребкування. Порядок його проведення визначений у розділі 2 Порядку.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ГЛАСНІСТЬ

Упродовж двох робочих днів із дня зарахування дітей заклад освіти оприлюднює на інформаційному стенді, а також на своєму офіційному сайті:

список зарахованих учнів із зазначенням лише їхніх прізвищ;

оголошення про дату, час, місце і спосіб проведення жеребкування;

інформацію про кількість вільних місць і прізвища дітей, які претендують на вільні місця;

наказ керівника закладу освіти про утворення конкурсної комісії у складі трьох осіб для проведення жеребкування.

Якщо у закладу освіти немає сайту, цю інформацію слід оприлюднити на офіційному сайті органу, до сфери управління якого належить заклад освіти (п. 4 гл. і розд. II Порядку).

Крім того, на стенді закладу освіти та на його сайті обов’язково оприлюднюють інформацію про:

закріплену за ним територію обслуговування;

спроможність закладу освіти;

кількість учнів у кожному класі;

наявність вільних місць у кожному класі.

Якщо у закладу освіти немає сайту, то цю інформацію оприлюднюють на сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти (п. 7 розд. І Порядку).

Рекомендовано оприлюднювати на сайті місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування рішення про закріплення території обслуговування за закладом (закладами) освіти (п. 9 розд. І Порядку).

НА ЯКІ ЗАКЛАДИ ОСВІТИ ПОРЯДОК НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ

Порядок не поширюється на:

заклади спеціалізованої освіти мистецького, спортивного, військового чи наукового спрямування;

спеціальні заклади загальної середньої освіти (спеціальні школи, санаторні школи, навчально-реабілітаційні центри та школи соціальної реабілітації);

заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти (п. З розд. І Порядку).

Присутність дитини під час подання заяви, жеребкування або її зарахування не є обов’язковою!

========================================================================

 

 

 

Додаток

до листа МОН України

від 19.04.2018 № 1/9-249

 

 

 

 

 

Інструктивно-методичні рекомендації

щодо забезпечення наступності дошкільної та початкової освіти

 

 

Забезпечення неперервності здобуття людиною освіти є можливим за умови реалізації принципів перспективності і наступності між суміжними ланками освіти, зокрема дошкільною і початковою. З переходом загальної середньої освіти на нові терміни, структуру та зміст навчання актуалізується питання пошуку шляхів забезпечення цілісного розвитку особистості на різних рівнях освіти.

Концептуальні засади реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року проголошують побудову освіти усіх рівнів з максимальним урахуванням індивідуальних фізичних, психологічних, інтелектуальних особливостей дитини кожної вікової групи. Серед ключових компонентів формули Нової української школи:

• новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації дитини в суспільстві;
• наскрізний процес виховання, спрямований на формування соціально-моральних цінностей;
• педагогіка, що грунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками;
• дитиноцентризм, орієнтація на потреби учня в освітньому процесі;
• нова структура школи, що сприятиме засвоєнню нового змісту і формуванню життєвих компетентностей;
• сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології навчання учнів, освітян і батьків у закладі освіти та поза його межами.

Тенденції розвитку дошкільної та початкової освіти в умовах реформування загальної середньої освіти на засадах Концепції Нової української школи мають багато спільного. Зокрема, гуманізм як норма поваги до особистості, доброзичливе, бережне ставлення до дитини без спонукання і насилля; визнання самоцінності кожного вікового періоду та орієнтація на вікові особливості; урахування індивідуальних інтересів, здібностей, темпу розвитку дитини; опора на досягнення попереднього етапу розвитку; створення сприятливих умов для формування і розвитку у дитини пізнавальних, психічних процесів, належної спрямованості на активність у соціумі, конструктивних мотивів поведінки, самосвідомості, позитивної самооцінки, самоповаги та шанобливого ставлення до тих, хто її оточує; забезпечення реалізації можливостей дитини тощо.

У Базовому компоненті дошкільної освіти (у редакції 2012р.) та Державному стандарті початкової освіти (2018 р.) визначається пріоритетність особистісно-орієнтованого, компетентнісного, діяльнісного, середовищного підходів до розв’язання основних завдань дошкільної та початкової освіти. Обидва документи покликані забезпечити становлення особистості дитини, її фізичний, комунікативний, пізнавальний, соціально-моральний, художньо-естетичний, креативний розвиток, набуття нею практичного досвіду.

Державним стандартом початкової освіти окреслені такі ключові компетентності: вільне володіння державною мовою, здатність спілкуватися рідною та іноземними мовами, математична компетентність, компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій, інноваційність, екологічна, інформаційно-комунікаційна, культурна, громадянські та соціальні компетентності, підприємливість та фінансова грамотність, навчання впродовж життя. Зазначені компетентності формуються на основі компетентностей, що закладені у дошкільному віці: здоров’язбережувальної, комунікативної, предметно-практичної, ігрової, сенсорно-пізнавальної, природничо-екологічної, художньо-продуктивної, мовленнєвої, соціальної, особистісно-оцінної (згідно Базового компонента дошкільної освіти).

Провідні види діяльності дітей старшого дошкільного віку (спілкування, гра, рухова, пізнавальна, господарсько-побутова, художньо-естетична (ліплення, малювання, аплікація, конструювання, слухання музики, спів, хореографічна, театралізована) мають бути збережені і змістовно збагачені у молодшому шкільному віці. Це дозволить здійснити поступовий перехід до навчання як нового провідного виду діяльності у перший (адаптаційно-ігровий) період початкової освіти. Поряд з іншими, метою цієї діяльності є розвиток різних видів активності дитини, її творча самореалізація, формування нових компетентностей.

Спільними для всіх ключових компетентностей є наскрізні вміння, як читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, здатність логічно обґрунтовувати позицію, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, співпрацювати з іншими особами. Основою формування ключових компетентностей дітей у початковій школі є базові якості особистості дитини, набуті у дошкільному віці: спостережливість, допитливість, довільність, самостійність, ініціативність, відповідальність, чуйність, креативність, міжособистісної позитивної комунікації та інші.

Період життя дитини від п’яти до шести (семи) років вирізняється цілісними змінами її особистості, формуванням новоутворень у ході провідної ігрової діяльності, які дозволяють перейти до нової стадії розвитку в іншій соціальній ситуації. У старшому дошкільному віці пріоритетом є формування особистісних якостей дітей.

Зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, початкова школа забезпечує подальше становлення особистості дитини, її фізичний, інтелектуальний, соціальний розвиток; формує ціннісне ставлення до держави, рідного краю, української культури, здоров’я, здатність до творчого самовираження, критичного мислення та інше. Виникнення в кожному періоді розвитку дитини нової провідної діяльності (навчальної) не означає зникнення тієї, яка була провідною на попередньому етапі.

Звертаємо увагу педагогічних працівників на те, що відповідно до нового Державного стандарту початкової освіти освітній процес у початковій школі організовується за циклами, з урахуванням вікових особливостей фізичного, психологічного і розумового розвитку дітей 6-10 років. Перший цикл початкової освіти – адаптаційно-ігровий (1-2 класи); другий цикл – основний (3-4 класи). Це нововведення створює передумови поступового психологічно-комфортного переходу дитини від ігри до навчання, які є провідними видами діяльності дітей відповідно дошкільного і молодшого шкільного віку.

Організація освітнього процесу на принципах наступності та перспективності забезпечить всебічний гармонійний розвиток самодостатньої, ініціативної, компетентної особистості на перших суміжних ланках системи безперервної освіти впродовж життя. Реалізація зазначених принципів у закладах дошкільної освіти і початковій школі полягає у забезпеченні єдності, взаємозв’язку та наскрізної узгодженості мети, змісту, методів, форм організації освітнього процесу з дітьми старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

Обізнаність учителів початкових класів із програмами, методами, прийомами розвитку, виховання і навчання старших дошкільників у закладі дошкільної освіти та ознайомлення вихователів старших груп з освітніми програмами, технологіями навчання, що використовуються у першому класі початкової школи, забезпечить умови для уникнення ситуацій форсування або штучного сповільнення природного темпу розвитку дітей. Змістовий і технологічний аспекти здійснення освітнього процесу в закладах дошкільної освіти і початковій школі мають бути узгодженими з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Елементи навчальної діяльності (учбові інтереси і учбові дії), що формуються у дитини старшого дошкільного віку під час спеціально організованої дорослим навчально-пізнавальної діяльності (заняття), а також у ході будь-яких специфічних для даної вікової групи видах дитячої діяльності у закладах дошкільної освіти, забезпечують успішність оволодіння новими компетентностями. Шкільне навчання, у свою чергу, має забезпечити взаємозв’язок, розширення, поглиблення й удосконалення попередньо отриманих 6 (7)-річними дітьми знань, умінь і навичок, сформованих ціннісних ставлень, існуючого досвіду.

Цілісність процесу особистісного й інтелектуального розвитку дитини можливе за умови забезпечення внутрішнього зв’язку в змісті освітньої роботи, методах педагогічного керівництва, формах організації діяльності у закладі дошкільної освіти і початкових класах закладів загальної середньої освіти.

Одну з ключових позицій у забезпеченні наступності і перспективності в освітньому процесі посідає зв’язок змісту дошкільної і початкової освіти. Він полягає у поступовості й послідовності реалізації чинних програм розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку та освітньої програми для 1 класу початкової школи. Обов’язкове врахування того рівня розвитку дитини, з яким вона прийшла до першого класу школи, сприятиме органічному, природному збагаченню особистісного розвитку, започаткованому в дошкільному періоді життя, та створить умови для успішного подальшого зростання і переходу дитини з першого рівня освіти до наступного.

Відповідно до основних ідей концепції Нової української школи та положень Державного стандарту початкової освіти з метою забезпечення наступності змісту та уникнення його дублювання в освітніх програмах дошкільної і початкової освіти рекомендується посилити розвивальну і виховну складові освітнього процесу, надати пріоритет соціалізації, моральному вихованню, формуванню мотивів пізнавальної діяльності тощо.

Застерігаємо від надмірної інтенсифікації інтелектуального розвитку дітей, до якої схиляються окремі педагоги закладів дошкільної освіти, аргументуючи це попитом батьків щодо необхідності підготовки дитини до навчання у школі. Підкреслюємо, що Державним стандартом початкової освіти навчання дитини писемному мовленню (читання, письмо) передбачено в початковій школі. Разом з тим, неприпустимо штучно уповільнювати індивідуальний темп розвитку дитини, не задовольняючи інтереси та потреби старших дошкільників. Доцільною є організація освітнього процесу, орієнтованого на зону найближчого розвитку дитини.

Зміст освітньої роботи з дітьми старшого дошкільного віку реалізується за чинними комплексними програмами розвитку, навчання, виховання, що рекомендовані Міністерством освіти і науки України та орієнтують вихователів на формування особистості дитини, розвиток її творчої спрямованості, розкриття потенційних можливостей.

Однією з таких програм є освітня програма «Впевнений старт» (нова редакція), розроблена на виконання Плану пріоритетних дій Уряду в 2017 році. Головні конструкти програмних завдань з урахуванням вимог сьогодення передбачають:

-       збалансування напрямів розвитку особистості дитини для збереження її цілісності;

-       створення фундаменту успішності дитини через її діяльнісну самореалізацію в умовах нової соціальної ситуації розвитку;

-       забезпечення сучасної та зручної системи методичного сервісу для педагогів і батьків.

Матеріали програми окреслюють оптимальний комплекс розвивальних, виховних, навчальних функцій і змістових напрямів організації життєдіяльності в межах вікової компетентності дітей старшого дошкільного віку. Реалізація вимог освітньої програми «Впевнений старт» передбачає застосування вихователями закладу дошкільної освіти діяльнісного підходу, врахування специфічних видів дитячої діяльності (ігрова, комунікативна, образотворча та ін.), забезпечує формування психологічної зрілості, життєвих компетентностей і готовності до систематичного навчання в Новій українській школі старшого дошкільника.

Використання в освітньому процесі старших груп обраної педагогами програми розвитку, навчання і виховання ухвалюється рішенням педагогічної ради закладу дошкільної освіти щороку в серпні.

Удосконаленню освітнього процесу у закладах дошкільної освіти і початковій школі сприятиме відмова від застарілих підходів: фронтальних форм організації освітнього процесу, класичного розташування учнів у класі, статичних поз на заняттях і уроках та інше. Для забезпечення оптимальної рухової активності дітей доцільно передбачити динаміку проведення заняття/уроку (зміну видів діяльності).

Звертаємо увагу педагогічних працівників, що дієвим засобом забезпечення наступності і перспективності дошкільної і початкової освіти може стати реалізація діяльнісного підходу через введення в освітній процес різних видів дитячої діяльності творчого характеру (ігор, технічного і художнього моделювання тощо); насичення освітнього простору практико-орієнтованими ситуаціями, наближеними до реального життя. Такі ситуації, що відповідають потребам дітей у практичних діях, сприятимуть максимальній активізації пізнавальних інтересів і формуванню почуття відповідальності за найближче оточення (ділянка школи, рослини на ділянці, у групі/класі, вміння цінувати речі). Діапазон дидактичних методів і прийомів варто розширювати розвивальними іграми і вправами, логічними задачами, проблемними питаннями, ігровими технологіями, що активізують у дітей мислення і уяву. Потрібно організовувати систематичні спостереження, пошуково-дослідну діяльність, використовуючи розвивальне середовище групи/класу.

В освітньому процесі як дошкільного закладу, так і початкової школи провідним має стати спілкування дорослого з дітьми у формі діалогу. При цьому, дорослому необхідно визнавати право дитини на ініціативні висловлювання, аргументоване відстоювання своїх пропозицій, право на помилку. Це сприятиме розвитку в дитини активності, ініціативності, почуття власної гідності і самоповаги. Доцільно створювати емоційно значимі ситуації, підтримувати діалогічне спілкування між дітьми. Варто також забезпечити дитині можливість взаємодії та взаємообміну досвідом з однолітками і дорослими. Тоді діти зможуть на основі наявного у них досвіду виявляти ініціативу, творчість, фантазію, відповідальність.

Педагогам закладів дошкільної освіти слід активізувати мислення дітей, сприяти свідомому сприйманню і засвоєнню ними знайомого і нового матеріалу, заохочувати до постановки питань, висування припущень, пошуку самостійних рішень, перевірки їх правильності та інше.

Під час проведення організованої навчально-пізнавальної діяльності важливо систематично використовувати різноманітні класичні та інноваційні педагогічні технології, методи і прийоми, що позитивно зарекомендували себе в сучасній дидактиці, раціонально поєднувати вербальні, наочні та практичні методи.

Важливим засобом забезпечення наступності між дошкільною і початковою освітою є створення і реалізація єдиної, динамічної, перспективної системи конструктивних дій, спільних для управлінців, педагогів та батьків та спрямованих на розвиток, виховання і навчання старших дошкільників і молодших школярів. Для сталого функціонування такої системи важливо налагодити взаємодію між закладами освіти (або відповідних структурних підрозділів закладу освіти) на основі угоди про співпрацю, у якій визначається мета співпраці, права і обов’язки кожного закладу. Угода укладається директорами закладів щороку в червні.

Орієнтовна схема взаємодії закладів освіти має передбачати порядок дій, що корегується з урахуванням фактичних умов і перспектив функціонування закладів освіти (або відповідних структурних підрозділів закладу освіти):

- проведення закладами освіти внутрішнього моніторингу якості освіти (системи послідовних і систематичних заходів, що здійснюються у рамках річного плану роботи з метою виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти у закладі освіти, встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напряму і причин відхилень від цілей);

- обговорення проблемних питань і визначення завдань, що необхідно вирішити на тому чи іншому етапі роботи;

-       складання плану і проведення спільних заходів відповідно до визначених завдань за участю адміністрацій і методичних служб закладів освіти, батьків дітей старшого дошкільного віку.

Методична робота щодо забезпечення наступності дошкільної і початкової освіти у закладах дошкільної та початкової освіти (або відповідних структурних підрозділів закладу освіти) має здійснюватися за інформаційно-просвітницьким і практичним напрямами.

З метою обміну досвідом вихователів закладів дошкільної освіти та  учителів початкової школи щодо використання ігрових методів і прийомів, форм організації діяльності дітей, системи роботи з розвитку мовлення, формування пізнавальних процесів, соціалізації дитини тощо доцільно передбачати індивідуальні та інтерактивні (колективні, колективно-групові, групові) форми методичної роботи. А саме:

- взаємовідвідування вчителями та вихователями відкритих занять (інших форм організації освітньої роботи) з дітьми старшого дошкільного віку та уроків у початковій школі;

- анкетування педагогів закладів освіти з питань забезпечення гармонійного розвитку особистості дитини з метою вивчення потреб у підвищенні майстерності;

- підготовка і проведення спільних педагогічних рад, семінарів-практикумів, засідань «круглих столів», конференцій, консультацій, тематичних виставок тощо;

- організація роботи спільних методичних об’єднань, творчих груп вихователів закладів дошкільної освіти і вчителів початкової школи;

- залучення педагогів закладів дошкільної освіти і початкової школи до участі в спільних педагогічних проектах, розроблення методичних рекомендацій і порад;

- обмін педагогічним досвідом з різних питань щодо реалізації наступності між дошкільної та початкової ланками освіти;

- сприяння самоосвіті педагогів, підвищення їх фахової майстерності.

Інформаційно-просвітницький аспект взаємодії закладів дошкільної освіти та початкової школи має бути спрямованим і на батьків, і на педагогів.

У роботі з батьками необхідно передбачити:

- анкетування з питань особистісного зростання дітей, рівня досягнення дошкільної зрілості для надання консультативної допомоги;

- ознайомлення з психологічними закономірностями розвитку дитини старшого дошкільного та молодшого шкільного віку;

- проведення Днів відкритих дверей у закладах загальної середньої освіти;

- проведення Інтернет-консультацій, вебінарів, форумів для батьків;

- організацію роботи «педагогічної вітальні» з питань створення психологічно комфортних умов для сприйняття дитиною нової соціальної ролі школяра; батьківських клубів

та інших форм взаємодії закладів освіти і батьків вихованців.

Встановлення зв’язку та творчої співпраці між закладом дошкільної освіти і початковою школою на рівні заходів з дітьми – необхідна умова успішного вирішення завдань наступності. Практичний аспект співробітництва у цьому контексті передбачає:

- попереднє знайомство вчителів зі своїми майбутніми учнями;

- відвідування вихователями відкритих уроків, позакласних заходів своїх колишніх вихованців-першокласників з метою спостереження за їх розвитком;

- проведення екскурсій;

- організацію спільних тематичних виставок дитячих робіт, вернісажів, конкурсів тощо;

- проведення спільних заходів для дітей старшого дошкільного віку та учнів початкової школи у закладах дошкільної і загальної середньої освіти (театралізованих вистав, відвідування музеїв тощо);

- спільну участь школярів і старших дошкільників у проектній діяльності та інше.

Узгодженості дій потребує і діяльність психологічних служб закладів дошкільної і загальної середньої освіти. Взаємодія закладів дошкільної і початкової освіти у питанні роботи соціально-психологічних служб може включати:

- здійснення єдиного психолого-педагогічного контролю за динамікою розвитку дітей;

- дослідження рівня розвитку базових якостей особистості дітей старшого дошкільного віку як умови успішного навчання у початковій школі;

- аналіз умов успішної адаптації учнів першого класу до шкільного життя;

- застосування корекційно-розвивальних методів у роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку, які потребують індивідуального підходу;

- проведення спільних методичних заходів.

Зміст конкретних заходів (теми та питання засідань педагогічних рад, круглих столів, семінарів-практикумів, спільних методичних об’єднань тощо) зазначається у річних планах роботи закладу дошкільної освіти та закладу загальної середньої освіти.

Наступність дошкільної і початкової освіти забезпечується шляхом єдності підходів до організації життєдіяльності дитини шостого та сьомого (восьмого) років життя незалежно від соціально-педагогічних умов здобуття освіти: заклад дошкільної освіти, перший клас початкової школи, група Центру розвитку дитини, сімейне виховання тощо. Діяльність закладів освіти щодо забезпечення наступності має здійснюватися педагогічними колективами спільно і системно. Об’єднані зусилля педагогічних колективів закладів дошкільної і загальної середньої освіти та батьківської громадськості забезпечить психологічно виважений та успішний для дитини перехід з попереднього рівня – дошкільна освіта, на наступний – початкова освіта.

 

Директор департаменту загальної

середньої та дошкільної освіти                                                               Ю. Г. Кононенко

===================================================================

 

 

Нова українська школа — це назва реформи загальної середньої освіти, яку зараз реалізовує Міністерство освіти і науки спільно з сотнями вчителів і управлінців з освіти по всій Україні.

Головна ідея Нової української школи — компетентнісне навчання. Це означає, що учні не просто набуватимуть знань, а вчитимуться використовувати їх на практиці й опановуватимуть навички. Школа має сформувати ядро знань, на яке накладатимуться уміння, як користуватися цими знаннями, цінності та навички.

Робота в команді. Значну частину навчального часу в НУШ присвяченороботі в групі. Причому школярі не просто разом розв’язуватимуть, наприклад, математичні приклади, а робитимуть проекти і спільно шукатимуть рішення проблем.

Дослідження і вміння вчитися. Навчання в НУШ побудоване на дослідженнях: дитина самостійно шукатиме відповіді на запитання, осмислюватиме вивчене, а вчитель допомагатиме їй у цьому. Тому в НУШ діти часто навчатимуться граючись. Діти опановуватимуть той самий навчальний матеріал, але в інший спосіб. А вчителю не потрібно буде більшість часу розповідати щось класу, стоячи біля дошки. Через гру — тобто моделювання ситуацій із додаванням руху, гумору й творчих завдань — учні зможуть дізнатись набагато більше.

Емоційний інтелект і вміння спілкуватися. Людина з розвиненим емоційним інтелектом розуміє власні емоції, керує ними й дослухається до відчуттів інших. Навчання цьому — одне з важливих завдань нової школи. Дітям пропонуватимуть висловлювати свої почуття і думки, слухати один одного, не робити іншим людям того, що їм неприємно тощо. Цьому навчатимуть під час ранкового кола — щоденної зустрічі, коли діти обговорюватимуть свій емоційний стан, власні думки, актуальні питання класного і шкільного життя або ж просто спілкуватимуться на цікаві їм теми.

Оцінювання в НУШ — спонукальне, а не каральне. Тобто вчитель за допомогою оцінки: фіксує, на якому рівні перебуває дитина, і показує ціль, до якої вона має прямувати. Тому в першому і другому класах не буде балів — замість них запропоноване вербальне оцінювання. Мета — оцінити поступ кожної дитини, а не її відповідність певному еталону. Кожна дитина отримуватиме винагороду за свої старання, розуміючи, що робить успіхи, а також матиме портфоліо особистих досягнень — добірку всіх поробок і творів, які вона виконувала на уроках.

Право на помилку. Помилка — це складова пізнання й дослідження. Тому в НУШ не каратимуть за помилки, а спонукатимуть дитину самостійно їх виправити. Відсутність страху помилки — запорука того, що дитина залишатиметься вмотивованою, навіть якщо їй щось не вдаватиметься.

Нове освітнє середовище. Серед обладнання класів мають бути парти-трансформери, які можна легко пересунути для роботи в групах. Крім того, буде нова навчальна техніка та розвивальні ігри. Традиційні «класні куточки» на стінах класів мають замінити, наприклад, поробки, виконані спільно з дітьми, чи матеріали, що спонукають дитину до роздумів — цікаві запитання, головоломки тощо. Разом з паперовими підручниками учні мають отримати електронні — тож не доведеться носити важкі книжки.

==========================================================================================

 

Перше вересня — добре і світле свято для всієї сім’ї першоклас­ника!

І яке ж свято може бути без подарунків? Портфель, книги, най­різноманітніше шкільне приладдя — чудовий подарунок, але можна подарувати ще і незвичайну річ, наприклад іграшку з кишенею. Її можна зшити самим або купити готову м’яку іграшку. У кишеньку можна буде ховати сюрпризи для дитини. Цікавість пересилить ба- жання поспати, і щоранку дитина бадьоро схоплюватиметься з ліж­ка й бігтиме до свого улюбленця, щоб дізнатися, який сюрприз чекає на неї. А це може бути яблучко, цукерочка, значок, гумка, малень­ка іграшка, повітряпа кулька тощо. Іграшка з сюрпризом допомо­же звикнути вранці прокидатися і йти до школи з гарним настро­єм. Коли дитина навчиться читати, то в кишеньці з’являтимуться записочки із жартівливими порадами, побажаннями, завданнями, нагадуваннями, переліком справ, карта зі схемою місцезнаходжен- ня сюрпризу тощо.

Прикрасьте квартиру кульками з веселими мордочками. Мож­на вирізати з паперу очі, ніс, рот, вуха, зробити чубчик із серпанти­ну або ниток і приклеїти їх клеєм ПВА на кульку.

Заведіть із 1 вересня великий альбом, в якому будуть відбиті най­цікавіші шкільні події, успіхи і перемоги вашої дитини. В альбомі можуть міститися не тільки фотографії, але й сторіночки із зоши­тів із першими літерами, цифрами, і'рамоти, дипломи, малюнки, цікаві вислови тощо. Виготовте жартівливі медалі («За перший ре­корд на фізкультурі» та ін.), колажі. Наприклад, візьміть листівку «1 вересня», на якій зображене зайченя з портфелем і букетом, ви­ріжте заячу мордочку й замість неї вклейте фотографію вашої ди­тини. Вийде кумедна картинка.

Випустіть до 1 вересня сімейну газету про те, як минуло літо, або про новоспеченого першокласника, покажіть його шлях «від капус­ти (лелеки) до школи » .

Підготуйте святковий стіл. Бажано приготувати багато «шкіль­них» страв. Наприклад: м’ясо по-французьки, «Математичні крабо­ві палички» (їх можна порахувати), салат «Кубічний» (усе порізано кубиками). Бутерброди можуть мати цікаві пазви, наприклад, «Дві­чі по два» або «Відмінник». Випечітьпечиво у формі літер або цифр. Д торт можна прикрасити написом « Перший раз — у 1-й клас ». Про­стий чай перетвориться на «Напій мудрості», а сік — на «Нектар ішань», навіть сухарі можна перетворити на «Граніт науки». Най­головніше — захотіти подарувати одне одному свято!

Ранок першого навчального дня

Розбудіть дитину дзвоником — першим дзвінком.

Скажіть їй, що в іграшці з кишенькою лежить сюрприз-підказка. Якщо такої іграшки у вас немає, тоді сюрприз-иідказку можна по­класти до шкатулки, на стіл, прикріпити магнітами до дошки тощо. Сюрприз-підказка має складатися з декількох карток, на яких зо­бражені предмети, що асоціюватимуться з тією дією, яку необхід­но виконати дитині.

Наприклад, на картках можуть бути зображені:

1)  зубна паста (умитися і почистити зуби);

2)  м’ячик або гантелі (зробити зарядку);

3)  бутерброд або склянка з чаєм (поснідати);

4)  одяг (гарно вбратися);

5)  портфель (перевірити вміст портфеля);

6)  шкільний дзвінок (час вирушати до школи).

Можна використати будь-які інші картки за бажанням.

Коли дитина збереться до школи і буде готова вийти з дому, за­пропонуйте їй на відривному календарі, прикріпленому до дверей, намалювати на сторіночці цього пам’ятного дня кульку, і тоді пер­ші двері у перший навчальний рік будуть відчинені.

Урочиста лінійка

Зазвичай урочисту лінійку проводять організатори та предстан пики школи. Важливо звернути увагу дитини на ту людину, яка су проводжуватиме її до класу. Щоб малюк не розгубився, підкажіть йому, за ким і з ким йому слід іти до школи, і неодмінно скажіть йому, в якому він буде класі, щоб він міг орієнтуватися па таблнч ісу, що позначає його клас, наприклад 1-А.

Ознайомлення зі школою

Після першого навчального дня вчитель може запропонувати батькам пройти до класу й подивитися, за якою партою сиділа омі годні їхня дитина, сфотографувати школяра з однокласниками і вчителем, можливо, учитель проведе гру для батьків із дітьми тощо

Повернення додому

У дитини був дуже насичений день і багато нових вражень, тому повернувшись додому, їй необхідно запропонувати відпочити. Як пт дитина налаштована гратися й не почувається стомленою, то мои на розпочинати святкові конкурси!

Було — не було

Приготуйте дві картки: на одній намальований плюс, на другій — мінус. Спочатку дитина відповідатиме на ваші запитання піднімаючи картку зі знаком «плюс», якщо її відповідь звучить «так (було)», і зі знаком «мінус», якщо відповідь « ні (не було)». Потім дитина запитуватиме батьків, а батьки відповідатимуть за допо­могою карток.

Запитуємо дитину:

• Чи спав(-ла) ти в школі?
• Чи познайомився(-лася) ти з вчителем?
• Чи відповідав(-ла) ти біля дошки?
• Чи була у вас перерва?
• Чи запам’ятав(-ла) ти всіх однокласників?
• Чи сподобалося тобі в школі?
• Чи не заблукав(-ла) ти в школі?

Знайди подарунок

Скажіть дитині про те, що для неї є подарунок, але його необхід­но знайти. Причому знайти його зможе тільки найкращий школяр. Найкращому школяреві слід бути уважним, кмітливим, розумним і старанним. Долаючи кожне випробування, дитина отримує підказ­ку про те, де лежить наступна підказка, а на завершення дізнаєть­ся, де було заховано її подарунок.

Знайди кулю

Приготуйте для гри різнокольорові кулі, у кожну з них покла­діть записку. У кожній записці має бути написана тільки одна літе­ра того слова, яке свідчитиме про місцезнаходження наступної під­казки. Щоб дістати записки, попросіть дитину проколоти кульки (вони лопнуть) або відрізати зав’язки таким чином, щоб кулька зду­лася (якщо дитина боїться ляску кулі, що лопнула). Знайдені в них літери необхідно скласти таким чином, щоб вийшло слово «казка». Допоможіть дитині впоратися із завданням, якщо їй важко. Нехай дитица здогадається, де сховані записки з наступними завданнями. Це має бути книга з казками.

Казки

Якщо у вас багато книг із казками, то дайте дитині підказку, наприклад: «Ця книга у твердій палітурці, стоїть на третій поли­ці праворуч» або «Ця книга про те, як Золота рибка виконувала ба­жання». Запропонуйте дитині перегорнути сторінки книги і зна­йти три записки.

Завдання в першій записці:

Назви казкові засоби пересування. (Килим-літак, диво-піч, риба- ішт, ступа, гуси-лебеді, Коник-Горбоконик, Сірий Вовк, самохідні піни, чоботи-скороходи, мітла, Змій Горинич тощо.)

Завдання в другій записці:

Здогадайся, що за казка. Це казка про то, як... (Вибір казки — за бажанням батьків.)

Завдання в третій записці:

«Відгадай, чиї це слова:

« Не нлач, дед, не плач, баба...»

« Что тебе надобно, старче? »

«Нам не страшен серый волк».

«Иду к бабушке, несу ей пирожки».

«Лети, лети, лепесток, через север на восток, через запад, че­рез юг...»

«По щучьему велению, но моему хотению».

«Битый небитого везет, битый небитого везет».

«Тепло ли тебе, девица? Тепло ли тебе, красная?»

Тепло — холодно

Після того як дитина виконає всі «казкові» завдання, їй необхід­но буде подарувати закладку, на якій написане слово-підказка (те­пло/холодно). Зачитайте їй підказку і скажіть, що знайти подару­нок вона зможе сама, орієнтуючись в приміщенні й переміщаючись кімнатою певним чином: якщо дорослий вимовляє слово: «Холод­но»,--: то дитина перебуває далеко від подарунка або віддаляється від нього, якщо ведучий каже: «Тепліше»,— значить, малюк рухи ється у правильному напрямку. Чим ближче до місцезнаходження подарунка, тим «тепліше» і »гарячіше». А якщо дитина знайшли свій подарунок, то ведучий говорить: «Гаряче!» — і вітає її з першим навчальним днем.

Далі можна запропонувати заспівати пісні про школу, розповісти вірші, виконати імпровізований танець «Перший раз у перший клас», відгадати мелодію, описати свій настрій або свої спогади перший день в альбомі тощо. Ігри і конкурси можуть бути найрії номанітпішими. Це кросворди, загадки, вікторини та багато інши і забав, які ми запропонували.

Бажаємо вашій дитині увійти до світу знань, пізнавати все з цікавістю і не втратити бажання вчитися!

=============================================================================================

 

Нова соціальна ситуація, у яку потрапляє дитина шести років, вимагає від неї великих фізичних і психічних сил. У зв’язку з цим батьки повинні забезпечити безліч умов для сприятливого звикан­ня дитини до навчальної діяльності, одними з яких є гігієнічні умо­ви. До гігієнічних умов, необхідних для успішного освоєння дити­ною навчальних вимог, можна віднести:

• режим дня першокласника;
• режим харчування;
• режим рухової активності, загартування;
• особисту гігієну.

Режим дня

Однією з важливих умов успішної адаптації першокласника до навчання в школі, збереженні! здоров’я є дотримання ним режиму дня. Дитина повинна знати, скільки часу їй відводиться для відпо­чинку, підготовки до школи, прогулянок на свіжому повітрі, ігор. Дуже важливою є регулярність приймання їжі вдома і у школі, а та­кож час відходу до сну. Погодьтеся, сьогодні діти велику кількість часу проводять біля телевізора або комп’ютера. Багато батьків на таку ситуацію навіть не зважають. Однак у молодшому шкільному віці таке потурання з боку батьків злочинне! Ви повинні відразу ж обговорити з дити­ною час перегляду телепередач, ігор за комп’ютером. Поясніть ди­тині, що їй можна, а чого не можна. Для цього використовуйте ва­гомі аргументи, а не крики, залякування чи покарання, тим біль­ше тілесні. Дитина повинна зрозуміти: для усього є свій час, свій розпорядок. Тоді їй легше буде зрозуміти, прийняти і виконувати наші вимоги.

Ознайомтеся з приблизним розпорядком дня першокласника. І природно, ви повинні пам’ятати, що в усьому має бути міра. Не слід дотримуватися режиму дня до хвилини. Але основних його пунктів дитина повинна прагнути дотримуватись неухильно.

Режим дня першокласника

(радимо повісити яскраво оформлений розпорядок дня в кімна­ті вашого першокласника).

7.00	підйом
7.00-7.30	зарядка, уминання, одягання
7.30-8.00	сніданок, гігієна ротової порожнини
8.00-8.20	дорога до школи
8.30-13.00	навчання в школі (10.00-10.30 — другий сніданок)
13.00-13.30	дорога зі школи додому
13.30-14.00	обід, гігієна ротової порожнини
14.00-15.30	відпочинок, сон (можна замість прогулянки на свіжому повітрі)
15.30-16.00	підготовка до школи
16.00-16.30	полуденок
16.30 18.30	прогулянка на свіжому повітрі
18.30 19.00	вільний час
19.00-19.30	вечеря
19.30-20.00	вільний час, читання книг
20.00-20.30	підготовка до сну, водні процедури
21.00	сон

Режим харчування

Спробуйте дати відповіді (так чи ні) на декілька запитань, нкі стосуються режиму харчування вашої дитини.

1.  Ваша дитина харчується 4—5 разів па день?

2.  Ваша дитина харчується в один і той самий час?

3.  Ваша дитина щодня вживає в їжу м’ясо?

4.  Ваша дитина щодня вживає в їжу рибу?

5.  Ваша дитина щодня вживає в їжу свіжі овочі і фрукти?

6.  Ваша дитина вживає в їжу мало солодощів?

7.  Ваша дитина щодня вживає в їжу молочні продукти, каші?

8.  Ваша дитина харчується різноманітно?

За кожну позитивну відповідь нараховується 1 бал.

Таким чином, якщо ви набрали 8 балів — ваша дитина харчуєть­ся правильно, раціонально, вона дотримується режиму харчування. Якщо ви набрали від 5 до 7 балів — харчування вашої дитини потре­бує корекції. Якщо ви набрали менше 5 балів, нам терміново необ­хідно змінити режим харчування вашої дитини, тому що подібний режим може спричинити серйозні зміни в стані здоров’я школяра, особливо після того, як він почав навчатися в школі.

Ознайомтеся з основними універсальними правилами раціонального харчування дитини, яких необхідно дотримуватися:

Раціональне харчування — харчування, яке забезпечує повно­цінний розвиток і ріст, сприяє збереженню і зміцненню здоров’я.

1. Харчування має бути різноманітним, щоб забезпечити надхо­дження в організм усіх необхідних речовин: білків, жирів, вуг­леводів, вітамінів, мікро- і мікроелементів.

2. Продукти мають бути якісно приготовленими, не містити шкід­ливих речовин, бути максимально натуральними. Краще утри­матися від частого використання в їжу напівфабрикатів.

3. Необхідно намагатися вживати в їжу більше овочів і фруктів, пити свіжі соки, молоко.

4. У раціоні молодшого школяра обов’язково мають бути такі про­дукти, як м’ясо, риба, каші.

5. Намагайтеся менше вживати смажену, печену, гостру, жирну, солону їжу.

6. Менше використовуйте соуси, кетчупи, гострі приправи, штуч­ні харчові ароматичні добавки,барвники.

7. Не зловживайте солодощами.

І ще декілька слів про харчування вашого першокласника. Режим харчування шестирічної дитини має включати:

• 4-5-разове харчування;
• приймання їжі через кожні 3,5-4 години;
• добова потреба першокласника в їжі складає 2400 2500 ккал.
• обсяг харчування має розподілятися у такий спосіб: перший сніданок 15- 20% від усього денного раціону, другий сніданок (у школі) — 10%, обід — 35 -40%, полуденок — 10-15% , вече­ря — 20-25%;
• режим приймання їжі може бути таким: сніданок 7.30-8.00; другий сніданок 10.00-10.30; обід 13.30-14.00; полуденок 16.00-16.30; вечеря 18.30-19.00.

Якщо вас цікавлять проблеми харчування вашої дитини, най­кращу консультацію стосовно цього питання ви можете одержати у лікаря-педіатра чи лікаря-дієтолога.

Режим рухової активності, загартування

Те, що дитині молодшого шкільного віку необхідна достатня фі­зична активність, відомо кожному дорослому. У першому класі у ди­тини активно формується груба моторика, різні комплекси складних рухів. Крім того, достатня фізична активність впливає і на здоров’я дитини, її успішне опанування шкільної програми. Для забезпечення потреби першокласника в достатньому фізич­ному навантаженні необхідно привчати дитину до щоденних ран­кових фізичних розминок. У школі під час уроків також необхід­но проводити фізкультурні паузи, що сприяють зняттю напружен­ня, втоми, дозволяють організму відновити свої фізичні і розумові здібності.

Не менш важливим для дитини є відвідування різних спортив­них секцій (плавання, спортивна або художня гімнастика, різні види єдиноборств, танці і багато іншого). Головне, аби батьки розу­міли, що відвідування спортивних секцій має на меті загальний фі­зичний розвиток дитини, а не досягнення нею «олімпійських» результатів!

Фізична активність дитини реалізується і під час її прогулянок на свіжому повітрі. Заохочуйте дітей гратися надворі, стадіоні в рухливі ігри, стимулюйте їхню потребу в рухах. А якщо ви, шановні батьки, разом зі своєю дитиною згадаєте дитинство і погодитеся стати партнерами в іграх, це принесе не тільки радість усій сім’ї, але й буде доброю основою для збереження й зміцнення вашого власного здоров’я. Головне — не лінуватися, не "ховатися" за домашніми справами і турботами. Виділити час для сімейної гри можна завжди!

Для здоров’я дитини та її ефективної адаптації до шкільного життя дуже важливі регулярні загартування. Загартування — практично єдиний спосіб підвищення рівня здоров’я.

Наведемо вам практичні рекомендації лікарів-гігієністів, як правильно загартовуватися.

Запам’ятайте 5 «золотих» правші загартовування, які будуть корисними для вашої дитини, а також і для вас, шановні батьки.

Правило 1

Систематичність і регулярність занять. Для загартування  необхідно зовсім небагато часу,— 5-10 хв, однак ці процедури виконувати щодня і не дозволяти перериватися.

Правило 2

Поступовість збільшення навантажень. Намагайтеся збільшува­ти тривалість та інтенсивність процедур поступово.

Правило З

Комплексність загартовування — важливо використовувати різ­ні форми загартування і природні фактори: воду, сонце, повітря.

Правило 4

Стан здоров’я. Перш ніж як починати загартовуватися, важливо порадитися з лікарем, який підкаже найбільш прийнятну для дити­ни систему загартування з урахуванням стану її здоров’я.

Правило 5

Настрій і позитивне налаштування. Для досягнення позитивно­го ефекту від загартування дуже важливий настрій і бажання (ваше і дитини), тому що тільки за умови позитивного настрою можна очі­кувати змін у стані здоров’я, його зміцнення.

Особиста гігієна. Кожний з вас, шановні батьки, хоче, щоб дити­на була завжди акуратною, чистою, охайною. Природно, баї'ато, хто з вас розуміє, що акуратність — це якість, скоріше набута у процесі виховання, аніж вроджена. Формування у малюка навичок особис­тої гігієни — завдання досить складне, тому іцо вимагає від батьків і їхньої дитини певної наполегливості і бажання. Батькам необхід­но вже з раннього дитинства терпляче і регулярно привчати дити­ну виконувати елементарні гігієнічні процедури, формувати в неї звичку бути чистою та охайною.

Запам’ятайте! Тільки сформована стійка звичка до щоденних гі­гієнічних процедур збережеться у дитини на все життя!

На жаль, звичка формується дуже довго. Особливо довго форму­ються корисні звички, такі як гігієна ротової порожнини, чистота рук і їх регулярне миття, акуратний догляд за волоссям, нігтями, ногами та іп. А звичка гризти нігті, наприклад, часто залишається й у дорослої людини.

Багато в чому формуванню і зміцненню навичок особистої гігіє­ни сприяє й особистий приклад батьків. Повірте, якщо ви намагає­теся привчати дитину регулярно чистити зуби, а самі це робите час від часу, можете і не сподіватися па те, що ваша дитина буде регу­лярно дотримуватись правил гігієни ротової порожнини!

========================================================================

 

 

1.     Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

2.     Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

3.     Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

4.     Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5.     Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",

"Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.

6.     Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй

розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7.     Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8.     Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9.     Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.

10.    Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11.     При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

12.     Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13.     У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14.     Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

15.     Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16.      Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий  трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати  ж  якогось дива  від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

========================================================================

 

 

Вступ до школи і період адаптації до нових умов дослідники часто відносять до найдраматичніших подій у житті дитини. Це пов'язано з психологічними труднощами пристосування дітей до систематичного шкільного навчання. При цьому рівень дезадаптації дітей і форми її прояву відрізняються за ступенем виразності - від легких поведінкових і мотиваційних порушень, пов'язаних зі шкільним життям, відмовою дітей відвідувати школу на ранніх етапах навчання, і до виникнення шкільної фобії.

Шкільна дезадаптація є явищем, що характеризує нездатність дитини виконувати запропонований обсяг і досягати бажаної якості навчальної, соціально-психологічної, поведінкової, ігрової та іншої діяльності, без здійснення якої вона не може відповідати соціальній позиції школяра. Тобто рання шкільна дезадаптація не дає дитині змоги зайняти позицію школяра по суті.

Причини виникнення ранньої шкільної дезадаптації

Визначальними чинниками виникнення ранньої шкільної дезадаптації є неадекватна оцінна діяльність вихователів і батьків, а відтак - неадекватна самооцінка дитини. Адже самооцінка дітей грунтується на інформації, яку вони отримують про самих себе від своїх батьків, вихователів та однолітків. Ця інформація або дає їм упевненість у собі, психологічно підтримує, допомагає самостійно домагатися успіху і виробляти позитивну самооцінку, або спричиняє невротичні реакції і знижує самооцінку дітей. Занижена оцінка вихователем або батьками може призвести до виникнення у дітей тривожних станів та порушень нормативного розвитку психічних процесів.

Адаптація до умов шкільного навчання потребує істотної перебудови пізнавальної, мотиваційної та емоційно-вольової сфер особистості дитини. Сприятливий збіг соціальних умов веде до адаптованості, несприятливий - до дезадаптованості.

Для того, щоб навчальний процес був успішним, діти мають адаптуватися до найрізноманітніших аспектів нового для них шкільного життя: до розкладу уроків і навчальних предметів, до класного колективу і окремих його членів, до учителів тощо. Основний напрям розвитку адаптивної активності школяра безпосередньо пов'язаний з процесами оцінки й прийняття ним норм і цінностей нового соціального оточення, до якого він входить, а також сформованих тут форм соціальної взаємодії і предметної діяльності.

Адаптаційний період у шестирічних першокласників триває у середньому від 4 до 7 тижнів, однак у деяких дітей - і півроку, і рік. У таких дітей, яким довго не вдається адаптуватися, з'являється в'ялість, плаксивість, порушується сон, апе-тит, або навпаки - ці діти надто збуджуються, стають дратівливими та полохливими, крикливими, на уроках відволікаються від навчання.

Чинники, що сприяють ефективній адаптації

Ефективність адаптації визначається характеристиками середовища і психічних особливостей особистості, тобто тим, наскільки адекватно особистість сприймає себе і навколишній світ, свої соціальні відносини і можливості їх конструювання та перебудови, наскільки вона здатна змінити поведінку у спілкуванні, трудовій і навчальній діяльності.

Сприятливими чинниками, які відіграють позитивну роль в адаптації дитини до школи, є:

• адекватна самооцінка дитини;

• повна сім'я;

• високий рівень освіти батька і матері;

• правильні методи виховання в родині;

• відсутність у родині конфліктних ситуацій;

• дружні взаємовідносини у групі однолітків;

• шкільна зрілість;

• позитивне ставлення педагогів у дошкільному навчальному закладі та у школі;

• позитивне спілкування з дорослими тощо.

Роль сім'ї у підготовці дитини до шкільного навчання

На жаль, сьогодні батьки здебільшого не мають достатніх знань щодо виховної функції сім'ї. Допомогти їм оволодіти такими знаннями покликані педагоги дошкільних навчальних закладів. Особлива роль тут належить вихователю-методисту, який за своїми посадовими обов'язками має акумулювати і поширювати психолого-педагогічні знання як серед педагогів, так і серед батьків вихованців.

Взаємодія дошкільного закладу з батьками посідає важливе місце і в структурі заходів із профілактики ранньої шкільної дезадаптації, оскільки передумови її виникнення у дітей часто формуються саме у сім'ї. Лише разом, у тісній співпраці педагогів і психологів дитячого садка з батьками можна досягнути позитивного ефекту психопрофілактичної роботи.

Загальновизнано, що сім'я, сімейне виховання є одним з найважливіших детермінантів становлення та розвитку особистості. Якщо батьки постійно говорять дитині, що вона «невдаха, нехлюй, телепень», то вона рано чи пізно починає у це вірити. Але спочатку у дитини відбувається внутрішній конфлікт. Адже дитина знає, що не така вона вже й погана, що намагається порадувати своїх батьків, а вони цього не помічають, намагаючись підігнати її під свої мірки.

Внаслідок цього конфлікту виникає нервове напруження, з яким дитина не може впоратися. Вона або пристосовується до непомірних вимог дорослих, або починає опиратися, що провокує конфлікти з батьками. Якщо батьки не змінюють власну «виховну політику», то у дитини виникає нервовий розлад, невроз, який може спровокувати виникнення ранньої шкільної дезадаптації, а також призвести до ускладнення пристосування до нових соціальних умов у дорослому житті.

З огляду на це визначимо негативні і патогенні чинники сімейного виховання, які призводять до утруднення адаптаційних процесів.

Негативні чинники сімейного виховання:

• нерозуміння батьками своєрідності особистісного розвитку дитини;

• неприйняття індивідуальності дитини;

• невідповідність вимог та очікувань батьків можливостям і потребам дитини;

• негнучкість у відносинах з дітьми;

• нерівномірність виховання у різні роки життя дитини (ефекти батьківської депривації у перші роки і гіперопікака надмірний контроль надалі) ; непослідовність у спілкуванні з дітьми;

• неузгодженість підходів до виховання дитини між батьками.

Патогенні чинники сімейного виховання:

• нерівномірність у ставленні до дітей;

• високий рівень тривожності дітей як результат неадекватної вимогливості батьків;

• формування емоційної залежності дітей від батьків;

• феномен «заміни» індивідуальності дитини невротично зміненим образом Я батьків;

• невротично мотивований характер взаємодії з дітьми;

• надлишкова принциповість у відносинах з дітьми, недовіра до їхнього досвіду, нав'язування своєї думки і приниження почуття їхньої гідності;

• індукційований вплив на дітей патології психіки батьків.

Спрямованість співпраці  педагогів з батьками

Отже, мета роботи педагогічного колективу дошкільного закладу з батьками вихованців - створити всі можливі умови для успішної адаптації дитини у сім'ї, дитячому садку, а згодом і у школі та в суспільстві. Насамперед, робота педагогів має бути спрямована на згуртування сім'ї, що передбачає:

• емоційну підтримку батьків;

• розвиток системи взаємодії батьків - у сім'ї, між сім'ями, між сім'ями та соціальними інститутами;

• зниження ризику повсякденного стресу;

• зниження ризику вживання алкоголю та наркотиків у сім'ї;

• зниження ризику хронічного конфлікту в сім'ї.

Особливості гуманістично спрямованої взаємодії дорослих з дітьми

Один з піонерів досліджень взаємодії дорослого з дитиною Альфред Адлер визначальними поняттями у вихованні вважав рівність, співробітництво і природні результати. З цими поняттями пов'язані два головних принципи виховання: відмова від боротьби за владу і врахування потреб дитини. Альфред Адлер наголошував, що потрібно навчити батьків поважати унікальність, індивідуальність і недоторканість дітей з раннього віку. Основоположним принципом сімейного виховання, за Альфредом Адлером, є взаємоповага членів сім'ї. Самосвідомість дитини він ставив у пряму залежність від того, наскільки її люблять і поважають у сім'ї.

На думку американського дитячого психотерапевта Хайма Дж. Джайнотта, спілкування батьків з дітьми має базуватися на  головних принципах:

• у всіх ситуаціях батьки мають підтримувати у дитини позитивний образ Я;

• треба говорити про ситуацію чи вчинок дитини, уникаючи негативних оцінних суджень стосовно її особистості. Висловлювання дорослого не повинні містити діагноз і прогноз подальшої долі дитини;

Основна увага гуманістично спрямованої психології концентрується на таких уміннях дорослих:

• активно слухати, тобто вмінні чути, що дитина хоче сказати;

• висловлювати почуття і вживати слова, доступні для розуміння дитини;

• використовувати принцип «обидва праві» для розв'язан¬ня конфліктних ситуацій, тобто вміння домовлятися з дитиною так, щоб результатами розмови були задоволені обидва учасники конфлікту.

Образ Я дитини старшого дошкільного віку багато у чому залежить від її індивідуальності, характеру її переживань і реальних можливостей вихователя: вміння надати допомогу, показати перспективу, вселити віру в успіх справи тощо.

Правила сімейного виховання

Ми переконані, що уникнути ранньої шкільної дезадаптації дітей дасть змогу їх здорове виховання, підґрунтям якого є прийняття дітей такими, як вони є, їх підтримка, безумовна любов до них і турбота про них. З огляду на це педагоги мають дотримуватися самі і рекомендувати батькам правила сімейного виховання.

Підвищуйте самооцінку дитини:

• ставтеся до дитини як до абсолютно самодостатньої особистості, поважайте її. Ваш тон і стиль спілкування з дитиною мають переконувати її, що вона - цінна особистість, повноцінна людина, тому з нею розмовляють шанобливо, без принижень і образ;

• виявляйте любов у стосунках з дитиною; якомога зрозуміліше пояснюйте дитині, чого від неї хочете;

• уникайте слів «завжди» і «ніколи». «Ти завжди думаєш лише про себе!»; «Ти ніколи не приходиш з вулиці вчасно!» - подібні фрази переконують дитину у невмінні поводитися інакше. Ліпше сказати так: «Інколи я відчуваю, що ти забуваєш про інших»; «Я знаю, що ти позбавишся цієї поганої звички і станеш ввічливим (ввічливою), добрим (доброю), люблячим (люблячою) хлопчиком (дівчинкою), що поважає інших»;

• учіть дитину компенсувати все те, що принижує її гідність. Тобто допомагайте їй спрямовувати свої зусилля для досягнення успіху у тій сфері, де вона найсильніша - музиці, спорті, образотворчості тощо, щоб дитина могла, напри¬клад, сказати собі: «Можливо, я не найкраще у групі ра-хую, проте я дуже гарно співаю»;

• виховуйте у дитини впевненість у собі. Не забувайте, що дитина, як і кожна людина, має право на помилку.

Правильно ставтеся до вчинків дошкільників:

■       навчайте дітей відповідальності за здійснені вчинки: слід давати дитині можливість зрозуміти скоєне, оцінити його. Обговорюйте лише вчинок і його результат, а не принижуйте гідність дитини чи вказуйте на недоліки особистості;

■       не вживайте звинувачувальних фраз на кшталт: «Ти мені набрид!»; «Навіщо ти знову так зробив?». Натомість слід вживати фрази, з яких випливає ставлення батьків до вчинку, а не до дитини: «Мені неприємно, коли ти так зі мною розмовляєш»; «Мені боляче, коли сусіди скаржаться на тебе»;

■       тон, яким проголошується вимога чи заборона, має бути скоріше дружнім, пояснювальним, ніж примусовим;

■ оцінюйте не лише вчинки, а й їх мотиви;

■       не залишайте поза увагою правильні вчинки дитини: вони заслуговують на схвалення.

Виважено ставтеся до покарання дитини:

■       перш ніж карати дитину, завжди вислухайте її пояснення з приводу того, що трапилося, і намагайтеся зрозуміти її,

а вже потім оцінювати її вчинок;

■       покарання не має бути надмірним і надто тривалим за часом;

■       не застосовуйте жорстокі фізичні покарання;

■       пояснюйте дитині, за що її покарано, щоб вона розуміла наслідки своїх дій;

■       давайте дитині зрозуміти, що ви її любите, що вас не влаштовує не вона сама, а її поведінка.

Установлюйте довірчі стосунки між усіма членами сім'ї:

■ не допускайте авторитарного стилю спілкування, власного самоствердження за рахунок дитини, гіперопіки і, навпаки, гіперпротекції та егоцентричного виховання;

■     не переносьте міжособистісні конфлікти дорослих на взаємини з дитиною;

■     визнавайте власні помилки у вихованні та відповідно перебудовуйте свої стосунки з дитиною;

■     ставтеся до дитини як до повноправного члена сім'ї зі своїми обов'язками і правами; розвивайте дитячу відповідальність, виховуйте у дитини вміння турбуватися про інших;

■     даруйте дитині час від часу подарунки і влаштовуйте їй свята, бо саме від цього діти старшого дошкільного віку отримують найбільше радощів;

■       завжди розмовляйте з дитиною щиро, відверто, подавайте інформацію доступно для неї. Не можна обманювати дитину лише тому, що вона ще мала, а відтак, не в змозі зрозуміти щось;

■      уникайте пустих обіцянок: свої обіцянки дитині потрібно виконувати;

■     завжди емоційно підтримуйте дитину;

■     навчайте дитину виражати свій гнів, адже невихлюпнуті назовні почуття агресії можуть завдати шкоди адаптації дитини і призвести до різних хворобливих проявів - насамперед психосоматичних (біль у животі, підвищення тиску тощо). Тому дитину потрібно вчити цивілізовано виражати свої почуття протесту, незгоди, роздратування, злості, так само як і почуття провини, сорому, горя, радості.

Заздалегідь готуйте дитину до шкільного життя:

■ підтримуйте дитину у прагненні стати школярем, виявляйте інтерес до її справ і досягнень, допомагайте майбутньому першокласнику підтверджувати значущість його майбутнього становища і діяльності;

■ обговорюйте з дитиною ті норми і правила, з якими вона зіткнеться у школі. Пояснюйте їй доцільність цих правил;

■ організуйте раціональний розпорядок дня майбутнього першокласника;

■ намагайтеся передбачити та попередити ті проблеми, які можуть виникнути у дитини на першому етапі навчання;

■ емоційно підтримуйте бажання майбутнього першокласника досягти успіху, схвалюючи його: «Молодець!», «Як гарно!»;

■ поважайте думку своєї дитини про вихователя: для дитини старшого дошкільного віку вихователь часто є більш авторитетним, ніж батьки;

■ не залякуйте дитину школою, але й не забувайте, що навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно змінить життя дитини, але він не має позбавляти її радощів, ігор. Давайте зрозуміти майбутньому першокласнику, що у нього буде час і для розваг.

Завдання педагогів - налагодити довірчі стосунки з батьками вихованців, щоб вони знали: якщо у них виникають проблеми у процесі виховання дитини чи спілкування з нею, вони завжди зможуть отримати кваліфіковану допомогу у дошкільному навчальному закладі. Це дасть змогу уникнути у майбутньому багатьох проблем.

 

======================================================================

 

 

У "портреті" представлено основні показники, що характеризують найістотніші сторони розвитку старшого дошкільника, певною мірою засвідчують повноту й цілісність його розвитку — фізичного, психічного, соціального. Він має бути орієнтиром для всіх дорослих, причетних до розвитку, виховання і навчання дітей. Через цілеспрямовані спостереження можна скласти загальне уявлення про те, наскільки дитина оволоділа основними способами розумових дій, як розвинулися різні види діяльності, сформувалися базові якості, зрілість різних форм активності.

Якщо в попередніх розділах Програми показники були систематизовані за віком та лініями розвитку, деталізовані, конкретизовані, то "портрет" — узагальнена схема, яка інтегрує в собі головне, не потребуючи від дорослого проведення спеціальних діагностичних процедур (вони — парафія практичного психолога і науковця). Призначення "портрета" — допомога педагогам дати уявлення про міру збалансованості всіх основних характеристик розвитку дитини.

Кожна з представлених у "портреті" характеристик містить від 5 до 10 показників, суму яких можна вважати мінімально достатньою для виведення узагальненого щодо особливостей розвитку вихованця судження. Методика обчислення проста: якщо показник проявляється повною мірою і, як правило, навпроти нього ставиться "плюс"; якщо частково й ситуативна — "півплюс"; якщо проявляється вкрай рідко, можна поставити "знак питання"; якщо констатуємо повну відсутність прояву якогось з показників, ставимо "мінус". Чим більше плюсів, тим ближче до ідеального портрета дошкільника. Зауважимо: по-перше, досконалих людей не існує, тож сприйматимемо "портрет" як ідеальну, недосяжну, проте бажану модель, до якої прагнемо. Таким чином, більшість дошкільників характеризуватимуться різним набором оцінок кожного з показників. Це не погано чи добре, а так, як є за даних обставин і умов життя. Отже, "портрет" має орієнтувати педагога у сильних і слабких сторонах розвитку кожної дитини, доборі засобів оптимізації цього процесу, шляхів індивідуальної роботи з нею. Оскільки "портрети" індивідуальні, суб'єктивно забарвлені, не варто їх порівнювати між собою, виносити оцінки-вердикти, ранжувати дітей. Вони важливі для внутрішнього використання, не розраховані на оприлюднення, є для педагога підказкою, на що він не звернув належної уваги.

Фізичний розвиток:

•        у своїх діях керується всіма органами чуттів;

•        вправний, витривалий, енергійний у повсякденній діяльності; бере активну участь у різноманітних іграх, вправах, заняттях;

•        дотримується основних правил особистого догляду, володіє навичками підтримання здоров'я та гігієни; орієнтується в ознаках здоров'я та хвороби;

•        дотримується основних правил культури споживання різноманітних продуктів;

•        знає про існування небезпечних об'єктів і предметів, розуміє правила безпечної поведінки, дотримується їх у реальному житті;

•        диференціює особливості дівчинки і хлопчика, дотримується правил статево рольової поведінки; знає, що! стать не змінюється з віком, має уявлення про призначення чоловіків і жінок;

•        належним чином застосовує різні технології у фізичній та предметно-практичній діяльності, володіє конструктивними вміннями й навичками.

Емоційний розвиток:

•        переважають оптимістичне самопочуття, гарний настрій орієнтується в основних емоціях, називає кожну словами; розуміє свій емоційний стан та стан людей, що навколо;

•        адекватно реагує на різні життєві події, ситуації;

•        усвідомлює, може пояснити словами, що спричинює ту чи іншу емоцію;

•        знає, якою мімікою передається кожна з основних емоцій;

•        вміє стримувати негативні емоції, регулювати свої почуття;

•        знає, як позитивні і негативні переживання впливають на стан і настрій людей;

•        сприйнятлива до переживань інших, емпатійна; вносить корективи у власну поведінку відповідно до на строю оточення, намагається бути емоційно суголосною іншим.

Соціальний розвиток:

•        швидко звикає до нових умов життя; добре орієнтується в новому середовищі, пристосовується до його вимог, конструктивно впливає на інших;

•        довіряє знайомим дорослим, вільно з ними спілкується, розраховує на них;

•        у разі потреби звертається до дорослого по допомогу;

•        налагоджує дружні стосунки з приємними однолітками;

•        намагається визначити свій статус у колі значущих ровесників, заявляє про свої можливості, демонструє вміння;

•        узгоджує свої дії з партнерами по спільній діяльності, вміє домовлятися, укладати угоди, виходити з конфлікту з найменшими затратами зусиль; поводиться миролюбно;

•        поводиться відповідально, може обґрунтувати свої рішення та вчинки;

•        знає межі соціально схвалюваної, прийнятної та неприйнятної поведінки;

•        виважено ставиться до контактів з незнайомими людьми та їхніх пропозицій, утримується від

спілкування з "чужими" без дозволу рідних та близьких.

Моральний розвиток:

•        знає головні правила моральної поведінки, намагається дотримуватись їх у своїй діяльності;

•        диференціює поняття "добро" і "зло", може дати оцінки відповідним вчинкам (своїм та інших людей);

•        толерантна щодо інакшості, визнає та поважає схожі та відмінні риси людей;

•        поводиться чесно і правдиво щодо інших;

•        ініціює допомогу та підтримку всім, хто цього потребує; намагається захистити менших, слабших за себе;

•        поводиться безкорисливо, не розраховує на схвалення морального вчинку авторитетними людьми;

•        виявляє турботу про інших, прагне бути їм корисною; І намагається втішити, заспокоїти;

•        вчиняє справедливо, совісно не лише в присутності дорослих, а й за відсутності контролю з їхнього боку;

•        схильна до само покладання відповідальності за ко-1 гось/щось;

•        намагається утриматися від ревнощів, мстивості, жадібності, заздрощів, зловтіхи, прагнення

домінувати над кимось.

Розвиток довільної поведінки:

•        орієнтується на правилодоцільну поведінку, впорядковує простір навколо себе;

•        формулює мету своєї діяльності, передбачає майбутній результат, планує свої дії;

•        доводить розпочате до кінця, виконує дану іншим обіцянку;

•        мобілізується на долання труднощів, звертається по допомогу лише в разі об'єктивної необхідності;

контролює проміжні результати своєї діяльності, вносить у них корективи, виправляє помилки, без спонукань ззовні може, якщо треба, переробити зроблене, поліпшити свій результат;

•        протягом певного часу може організувати себе та однолітків;

•        утримується від небажаних висловлювань та вчинків;

•        характеризується вольовими рисами характеру — самостійністю, наполегливістю, цілеспрямованістю, витримкою, сміливістю.

Розвиток пізнавальної активності та основ логіки:

•        цікавиться новим, активно вивчає навколишній світ та самого себе; виявляє допитливість;

•        ставить дорослим багато запитань; на деякі з них намагається знайти відповіді самостійно; прагне дістати відповідь на кожне запитання;

•        уміло використовує набуті знання для отримання нових;

•        знаходить нове у знайомому та знайоме в новому;

•        порівнює, зіставляє, аналізує, узагальнює, виробляє власні судження;

•        знаходить кілька варіантів розв'язання проблеми;

•        диференціює реальне та фантастичне;

•        розмірковує над глобальними проблемами — сенсом життя людини, народженням, смертю, причинами війн, природними катаклізмами тощо;

•        збирає інформацію через спостереження, практичні спроби і помилки;

•        пов'язує свої знання з реальними життєвими ситуаціями, апробує їх.

Розвиток математичних умінь:

•        знає основні числа, здійснює розрахунки, розв'язує нескладні арифметичні задачі;

•        здійснює серіацію за величиною, масою, об'ємом, розташуванням у просторі,

перебігом подій у часі;

•        класифікує геометричні фігури, предмети та їх сукупності за якісними ознаками та кількістю;

•        вимірює кількість, довжину, ширину, висоту, об'єм, масу, час;

•        виявляє інтерес до математичної діяльності;

•        знає співвідношення між одиницями часу, вміє визначати час за годинником;

•        прагне самостійно знаходити розв'язання математичних задач.

Креативний розвиток:

•        через творче досягнення самовиражається, актуалізує свої здібності;

•        генерує оригінальні ідеї, самостійно висуває різноманітні гіпотези; намагається відійти від запропонованого шаблона;

•        вирізняється гнучкістю та швидкістю мислення, кмітливістю, дотепністю, розсудливістю;   >

•        конструктивно діє у невизначених ситуаціях, не губиться в разі дефіциту інформації, знаходить оригінальні способи розв'язання проблеми;

•        характеризується творчою продуктивністю, схильністю реалізувати задумане;

•        підходить до проблеми з різних точок зору, легко переключається з одного класу об'єктів на інший; швидко вдається до аналогій, порівнянь, протиставлень, асоціативних зв'язків; користується різними доказами;

•        виявляє інтерес до парадоксів, має розвинене почуття гумору, схильна до сумнівів; вміє дивуватися;

•        здатність бачити істотне, відокремлювати головне від другорядного, сприймати все комплексно;

•        здатна прогнозувати, випереджати, передбачати;

•        вирізняється метафоричністю, багатством уяви, вмінням бачити складне у простому, у складному — просте.

Мовленнєвий розвиток:

•        характеризується правильною звуковимовою;

•        розуміє значення мовлення для людини;

•        використовує мову в різних цілях;

•        ефективно спілкується рідною мовою; дістає задоволення від читання (дорослим та власного);

•        знає абетку рідної мови;

•        усвідомлює, що надрукований та написаний тексти використовують з різною метою;

•        розрізняє рідну й чужу мови; виявляє до останньої інтерес;

•        рука готова до письма;

•        має збалансований словниковий запас з кожної сфери життєдіяльності;

•        розмовляє грамотно, вживає прості й складні речення.

Художньо-естетичний розвиток:

•        використовує мистецтво для вираження своїх знань, думок, почуттів, ставлень;

•        розуміє та схвально ставиться до різних видів мистецтва;

•        володіє художніми навичками та певними техніками;

•        має елементарні особисті естетичні критерії;

•        сформовані зачатки художнього смаку: має свої літературні, музичні, образотворчі уподобання;

•        розуміє, що мистецтво відображає культуру народу;      ,

•        обізнаний з рідною культурою, шанує традиції своєї родини та країни, виявляє інтерес до культури інших народів України та світу;

•        охоче слухає музику, співає, музикує, танцює, декламує, малює, конструює тощо;

•        розрізняє "красиве" і "потворне", емоційно відгукується на нього, передає враження кольором, лінією, композицією тощо.

Екологічний розвиток:

•        емоційно реагує на красу природи, усвідомлює важливість бережливого ставлення до неї, позитивні та негативні впливи людини на природу;

•        має уявлення про відмінності природи різних регіонів України та світу;

•        знає ознаки й характерні властивості компонентів природи (піску, води, грунту, снігу, каміння);

•        розрізняє   контрастні   стани   погоди,   розуміє   причинно-наслідкові   зв'язки   між   станом   погоди   й поведінкою людей;

•        визначає і називає характерні ознаки рослин, знає, як їх доглядати, дотримується правил безпечного спілкування з рослинами;

•        знає свійських і диких тварин, їхні характерні ознаки, дії, місце проживання; має досвід догляду за свійськими тваринами, дотримується правил безпечного поводження з ними;

•        усвідомлює, що сміття забруднює природне довкілля; володіє навичками дбайливого ставлення до нього;

•        розуміє відповідальність людей та власну за стан природного довкілля.

Розвиток позитивного ставлення до себе:

•        виявляє інтерес до свого тіла, зовнішності, внутрішнього життя, досягнень, якостей;

•        орієнтується в своїх чеснотах і вадах; може назвати їх словами;

•        прагне заявити про себе, демонструє свої здібності та вміння, домагається їх визнання значущими іншими;

•        володіє досвідом самореалізації в різних сферах життєдіяльності;

•        сформований позитивний образ "Я", реалістична самооцінка;

•        відстоює власну гідність, не погоджується з несправедливими оцінками, чинить опір приниженню та обмеженню прав; ,

•        сформовані зачатки рефлексії: усвідомлює, як її особливості сприймають значущі люди, намагається будувати свою поведінку з урахуванням їхніх реакцій;

•        упевнена в своїх можливостях, довіряє собі;

•        протягом певного часу охоче себе займає, грає на самоті;

•        знає, цінує та підтримує свої індивідуальні особливості, несхожість на інших.

Розвиток ігрових умінь:

•        виявляє інтерес до сюжетно-рольової гри, радіє можливості грати;

•        зацікавлено ставиться до ігрового сюжету, його наближеності до реального

життя; може вносити новизну, доцільні зміни;

•        уміє виконувати головні й другорядні ролі, командувати й підкорятися; передає основні особливості кожної ролі, добре її типізує та індивідуалізує;

•        узгоджує виконання ролі з іншими учасниками гри;

•        приймає ігрові правила, дотримується їх;

•        уміло використовує в грі іграшки, атрибути, матеріали; проявляє винахідливість і дотепність;

•        радіє спілкуванню з товаришами, охоче з ними грає.

Розвиток загально-навчальних умінь:

•        сформовані організаційні вміння та навички;

•        володіє раціональними способами організації учбової діяльності;

•        розвинуті загально-пізнавальні  вміння:  спостерігати, розмірковувати,  запам'ятовувати,  відтворювати матеріал, вносити в нього елементи новизни;

•        володіє загально-мовленнєвими вміннями та навичками, культурою слухання й мовлення;

•        наявні контрольно-оцінні вміння, володіє способами перевірки та самоперевірки, оцінювання якісно-кількісних характеристик результату та вкладених в їх досягнення особистих зусиль

=====================================================================