"Виховуйте гідну людину"

"Гарні манери та умови їх виховання"

"Порушення мовлення, причини та засоби профілактики"

"Вчимо дітей робити добро" - поради батькам

"Спостерігаємо разом із дитиною" - поради батькам

"Як залучати дітей до патріотичного виховання вдома" - поради батькам

"Розвиток і тренування пам'яті, уваги і  логичного мислення дітей" - консультація 

"Вплив дрібної моторики на мовлення дітей" - консультація

"Як розговорити дитину"

консультація

"Ввічливість виховується ввічливістю" - консультація для батьків

Володимир Кривенко. Пригоди Краплинки:

• Казка про Туман (для неостаточно дорослих…)
• Казка про Краплинку
• Казка про Хмару

Пам`ятка для батьків, діти яких відвідують заклади дошкільної освіти під час карантину

Пам'ятка для батьків,
дитина яких уперше піде до дитячого садочка

1. Сформуйте у себе ставлення до дитячого садочка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підготовку.

2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садочок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садочка.

3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

4. Заздалегідь потурбуйтесь, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближений до розпорядку дня дитячого садочка (ранній підйом, час денного сну, прийом їжі, прогулянки).

5. Ознайомтесь з режимом харчування та меню дитячого садочка.

6. Навчайте дитину їсти не перетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.

8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку збирати, розбирати.

10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

11. Пограйтесь вдома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватись з іншими дітьми.

13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини - привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

15. Повідомте старшу медичну сестру, вихователів про стан здоров'я вашої дитини.

16. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними термінами: 1 рік 3 місяці,  1 рік 6 місяців,  1 рік 9 місяців,  2 роки,  2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

17. Дайте дитині до садочка улюблену іграшку.

18. Не залишайте дитину одну і надовго в перші дні відвідування дитячого садочка.

Дослухайтесь до порад вихователя!!!

Заповіді дітей для мам, тат, бабусь та дідусів

 Дорогі батьки! 

1.  Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мне, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.

2.  У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас,поясніть мені, що?коли? чому? кожен із нас у ньому має робити.

3.  Мої ручки ще маленькі, не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

4.  Мої  почуття  ще  недозрілі,  прошу,  будьте  чутливими  до  моїх  потреб.   Не нарікайте на мене.

5.  Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6.  Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати  рішення у дорослому житті.

7.  Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

8.  Я вчуся у вас всього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.

9.  Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже-дуже люблю!!!

Покажіть мені, що ви любите мене також!

ВІДПОВІДІ   НА  ЗАПИТАННЯ  ДІТЕЙ

Прохання, побажання дитини до батьків

Дорогі мої батьки! 

1.  Не псуйте мене. Я чудово знаю, що не повинен одержувати все, про що попрошу. Я просто перевіряю вас.

2.  Не бійтеся виявляти твердість стосовно мене. Я віддаю перевагу цьому. Це дозволяє мені знайти своє місце.

3.  Не застосовуйте силу у відносинах зі мною, інакше це навчить мене думати, що сила – це єдине, що має значення.

4.  Не будьте непослідовними. Це спантеличує і примушує намагатися вийти сухим з води в усіх можливих випадках.

5.  Не давайте обіцянок: може виявитися, що вам не дасться їх дотриматись. Це підірве мою довіру до вас.

6.  Не піддавайтеся на мої провокації, якщо я навмисно говорю і роблю речі, що засмучують вас, інакше я знову буду намагатися одержати таку «перемогу».

7.  Не засмучуйтеся занадто, якщо я говорю: «Я не люблю вас». Насправді я не це маю на увазі, але я хочу, щоб ви пошкодувати про те, що ви зробили стосовно мене.

8.  Не  примушуйте   мене   відчувати   себе  меншим,  ніж  я   є   насправді.  Я компенсую це тим, що буду поводитися, як «пуп землі».

9.  Не робіть за мене те, що я можу зробити сам, інакше я буду почувати себе немовлям, і буду продовжувати вимагати, щоб ви мене обслуговували.

10.  Не звертайте надто багато уваги на мої шкідливі звички. Зайва увага тільки сприяє їхньому закріпленню.

11. Не робіть мені зауваження.

ЕЛЕКТРОННИЙ КАТАЛОГ РОЗВИВАЮЧИХ ІГОР

ДЛЯ ДІТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ПІД ЧАС АДАПТИВНОГО КАРАНТИНУ

Сайти для батьків та дітей:

• http://detsad-kitty.ru/
• http://www.millionpodarkov.ru/podelki/doshkolnye-podelki/
• http://detmagazin.ucoz.ru/load/321
• http://samouchka.com.ua/ukr/   дитячі розвивальні ігри
• http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=11774    дитяча колекція розвивальних дисків
•  http://lukoshko.net/filesList/elektronnye-knigi-dlya-detey.htm .  сайт дитячої електронної бібліотеки (тут ви можете скачати дитячі книги для Ваших дітей).
• http://www.zrostayka.com.ua/  консультації для батьків, ігри

(консультації для батьків)

Відвідування родини дитини

Відвідування родини дитини багато дає для її вивчення, встановлення контакту з дитиною, її батьками, з'ясування умов виховання, якщо не перетворюється у формальний захід. Педагогові необхідно заздалегідь погодити з батьками зручний для них час відвідування, а також визначити мету свого візиту. Прийти до дитини додому - це прийти в гості. Виходить, треба бути в гарному настрої, привітним, доброзичливим. Варто забути про скарги, зауваження, не допускати критики на адресу батьків, їхнього сімейного господарства, способу життя, поради (одиничні!) давати тактовно, ненав'язливо. Поведінка і настрій дитини (радісний, розкутий, притихлий, збентежений, привітний) також допоможуть зрозуміти психологічний клімат родини.

День відкритих дверей

День відкритих дверей, будучи досить розповсюдженою формою роботи, дає можливість познайомити батьків з дошкільним закладом, його традиціями, правилами, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавити нею й залучити до участі. Проводиться як екскурсія по дошкільній установі з відвідуванням групи, де виховуються діти батьків, які прийшли. Можна показати фрагмент роботи дошкільної установи (колективна праця дітей, збори на прогулянку й ін.). Після екскурсії й перегляду завідуюча або вихователь-методист розмовляють з батьками, з'ясовують їхнє враження, відповідають на питання, які виникають.

Бесіди

Бесіди проводяться як індивідуальні, так і групові. І в тім і в іншому випадку чітко визначається мета: що необхідно з'ясувати, чим можемо допомогти. Зміст бесіди лаконічний, значимий для батьків, підноситься таким чином, щоб спонукати співрозмовників до висловлення. Педагог повинен уміти не тільки говорити, але й слухати батьків, виражати свою зацікавленість, доброзичливість.

Консультації

Звичайно складається система консультацій, які проводяться індивідуально або для підгрупи батьків. На групові консультації можна запрошувати батьків різних груп, що мають однакові проблеми або, навпаки, успіхи у вихованні (примхливі діти; діти з яскраво вираженими здібностями до малювання, музики). Цілями консультації є засвоєння батьками певних знань, умінь; допомога їм у розв’язанні проблемних питань. Форми проведення консультацій різні (кваліфіковане повідомлення фахівця з наступним обговоренням; обговорення статті, заздалегідь прочитаної всіма запрошеними на консультацію; практичне заняття, наприклад, на тему "Як розучувати з дітьми вірші").

Семінари-практикуми

Батьки, особливо молоді, мають потребу в придбанні практичних навичок виховання дітей. Їх доцільно запрошувати на семінари-практикуми. Ця форма роботи дає можливість розповісти про способи й прийоми навчання й показати їх: як читати книгу, розглядати ілюстрації, розмовляти про прочитане, як готувати руку дитини до письма, як вправляти артикуляційний апарат.

Батьківські збори

Батьківські збори проводяться групові й загальні (для батьків усього закладу). Загальні збори організовуються 2-3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньої роботи, питання фізичного виховання й проблеми літнього оздоровчого періоду й т.ін. На загальні збори можна запросити лікаря або представника методичної служби міста. Передбачаються виступи батьків. Групові збори проводяться раз в 2-3 місяці. На обговорення виносять 2-3 питання (одне питання готує вихователь, по іншим можна запропонувати виступити батькам або комусь із фахівців). Щорічно одні збори доцільно присвячувати обговоренню сімейного досвіду виховання дітей. Вибирається тема, злободенна для даної групи, наприклад, "Чому наші діти не люблять працювати?", "Як виховати у дітей інтерес до книги", "Телевізор - друг або ворог у вихованні дітей?".

Круглий стіл

Круглий стіл по проблемі інтелектуального розвитку дошкільників. У ньому беруть участь вихователь-методист, психолог, вихователі груп і інші фахівці. Учасники вільно спілкуються один з одним. Темами подібних засідань можуть бути такі, як «Розвиток допитливості у дошкільників», «Розвиток мовлення», «Спеціальна готовність дитини до школи» і ін. Такі засідання можна провести в кожній віковій групі, ставлячи акценти на завданнях програми, за якою працює ДНЗ. Доцільно використовувати такі методи, як постановка дискусійних питань, аналіз педагогічних ситуацій, повідомлення фахівців з проблеми, обмін досвідом батьків, відповіді на їхні питання фахівців. Тут можна показати батькам відкрите (або відеозапис) заняття з дітьми, організовувати виставку літератури для дітей і батьків по проблемі. Пропонується розкрити батькам сутність навчання дошкільників, його специфіку, яка полягає у використанні ігрових прийомів. Як наочність доречним буде відкрите заняття для батьків з дітьми або ж відеоматеріали фрагментів занять з математики, розвитку мовлення й ін., варто звернути увагу на дидактичний матеріал, методи навчання дітей, сюрпризні моменти на заняттях

Дискусія

Дискусія по проблемі, наприклад, розумового виховання дітей. Таку дискусію добре провести з батьками старшої групи, заздалегідь запросивши фахівців: учителів початкових класів, психолога, вихователів старшої групи. Можна використовувати такі методи, як постановка спірних питань, ознайомлення батьків з результатами тестування дітей, надання слова фахівцям, аналіз педагогічних ситуацій. Рекомендується проведення дискусій за аналогією з телевізійними «Ток – шоу»: наприклад, розподілити учасників на дві групи: перша – ті, хто вважає, що розумовий розвиток дитини - це вміння писати, рахувати, читати; друга – батьки з протилежною точкою зору. Головне – це всебічний розвиток дитини, її пізнавальна активність. Необхідно дати можливість висловитися представникам протилежних думок, надати слово фахівцеві, аргументувати правильну точку зору. Для підвищення інтересу слухачів до проблеми можна навести як приклад висловлювання дітей, продукти дитячої творчості, відеоролики й ін. Наприкінці підвести підсумок.

Усні журнали

Журнал складається з 3-6 сторінок, по тривалості кожна займає від 5 до 10 хвилин, таким чином, загальна тривалість становить 40 хвилин. Досить великий обсяг інформації, розміщений у відносно короткому відрізку часу становить значний інтерес для батьків. Кожна сторінка журналу - це усне повідомлення, яке може бути проілюстровано дидактичними посібниками, прослуховуванням магнітофонних записів, виставками виробів, малюнків, книг. Батькам заздалегідь пропонується література для ознайомлення з проблемою, практичні завдання, питання для обговорення. Ця форма може проводитися регулярно із заданими рубриками, які мають місце в тому або іншому журналі. Наприклад, «Поради фахівця», «Це цікаво знати», «Говорять діти» і ін.; рубрики наповнюються педагогічним змістом по темі. Наприклад, поради може дати психолог, соціальний педагог, лікарі, і інші фахівці. В «Усному журналі» висвітлюються актуальні проблеми інтелектуального розвитку дитини. Головне – зробити ці зустрічі неформальними, а зацікавити батьків, відповідати на хвилюючі їхні питання, не захоплюватися теорією питання, а підносити матеріал переконливо, доступно, опираючись на їхній досвід.

Наочні форми

роботи з батьками включають підготовку пам'яток, папок – пересувок, матеріалу на стендах, фотовиставки й ін. Наприклад, можна підготувати для батьків у письмовому вигляді показники розумового розвитку дітей по вікових групах або запропонувати наочний матеріал, на формування пам'яті, уваги, уяви, мислення, а також варіанти проведення дидактичних ігор з дітьми.

Брифінг

Зустріч, на якій коротенько викладається позиція по одному зі злободенних питань. Може проводитися вихователем-методистом, вихователем групи або фахівцем, що заздалегідь готується до відповіді на запитання по певній темі. Дозволяє максимально активізувати батьків. Дві команди, одна задає питання – інша відповідає; організатор задає питання – батьки відповідають.

Батьківські конференції

Основна мета конференції - обмін досвідом сімейного виховання. Батьки заздалегідь готують повідомлення, педагог при необхідності надає допомогу у виборі теми, оформленні виступу. На конференції може виступити фахівець. Його виступ дається "для запалу", щоб викликати обговорення, а якщо вийде, то й дискусію. Конференція може проходити в рамках однієї дошкільної установи, але практикуються й конференції міських, районного масштабів. Важливо визначити актуальну тему конференції ("Турбота про здоров'я дітей", "Прилучення дітей до національної культури", "Роль родини у вихованні дитини"). До конференції готуються виставка дитячих робіт, педагогічної літератури, матеріалів, які відбивають роботу дошкільних установ, і т.п. Завершити конференцію можна спільним концертом дітей, співробітників дошкільного закладу, членів родин.

Сімейні клуби

На відміну від батьківських зборів, в основі яких навчально-повчальна форма спілкування, клуб будує відносини з родиною на принципах добровільності, особистої зацікавленості. У такому клубі людей поєднує загальна проблема й спільні пошуки оптимальних форм допомоги дитині. Тематика зустрічей формулюється й запитується батьками. Сімейні клуби - динамічні структури. Вони можуть зливатися в один великий клуб або дробитися на більш дрібні, - все залежить від тематики зустрічі й задуму організаторів.

Бібліотека спеціальної літератури

Бібліотека спеціальної літератури - значна допомога в роботі клубів з проблем виховання, навчання й розвитку дітей. Педагоги стежать за своєчасним обміном, підбором необхідних книг, складають анотації новинок.

"Батьківська пошта" і "Телефон довіри"

Це нетрадиційні форми спілкування з родиною. Враховується зайнятість батьків. Будь-який член родини має можливість у короткій записці висловити сумніви з приводу методів виховання своєї дитини, звернутися по допомогу до конкретного фахівця й т.п. Телефон довіри допомагає батькам анонімно з'ясувати які-небудь значимі для них проблеми, попередити педагогів про помічені незвичайні прояви дітей.

Бібліотека ігор (ігротека)

Нетрадиційна форма взаємодії з родиною. Оскільки ігри вимагають участі дорослого, це змушує батьків спілкуватися з дитиною. Якщо традиція спільних домашніх ігор прищеплюється, у бібліотеці з'являються нові ігри, придумані дорослими разом з дітьми.

НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

"Батьківська пошта"

- нетрадиційна форма спілкування з родиною. Враховується зайнятість батьків. Будь - який член родини має можливість у короткій записці висловити сумніви з приводу методів виховання своєї дитини, звернутися по допомогу до конкретного фахівця й т.п.

"Телефон довіри"

Телефон допомагає батькам анонімно з'ясувати які-небудь значимі для них проблеми, попередити педагогів про помічені незвичайні прояви дітей.

"Батьківські скриньки"

– форма роботи, яка дозволяє батькам анонімно звернутися до любого з фахівців дошкільного закладу з питаннями, які є для них актуальними, а працівникам ДНЗ своєчасно відреагувати на запит батьків, підготувавши консультацію, семінар або семінар-практикум.

(консультація для батьків)

«Прийняття – нехтування»

На одному полюсі: батьки сприймають свою дитину поганою, непристосованою, негідною, невдахою. Вони не довіряють дитині, не поважають її. Батьки приписують дитині злу волю, песимістично оцінюють її життєву перспективу. Їм здається, що дитина не досягне успіху в житті через свої погані здібності, невеликий розум, злі нахили. Здебільшого батько (мати) відчуває до дитини злість, досаду, роздратування, кривду.

На іншому полюсі: батькам подобається дитина така, яка вона є. Батьки поважають індивідуальність дитини схвалюють її поведінку, симпатизують їй, схвалюють її інтереси і плани.

«Симбіоз»

Цей тип віддзеркалює міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною. Змістовно він може бути описаний так: батьки відчувають себе з дитиною одним цілим, повністю поглинуті нею! Дитина знаходиться у центрі уваги та інтересів батьків. Батьки намагаються задовольнити всі потреби дитини, відгородити її від труднощів та неприємностей життя. Батьки постійно відчувають тривогу за дитину, вона здається їм маленькою та беззахисною. Тривога батьків збільшується, коли дитина починає автономізуватися, оскільки з власної волі батько (мати) ніколи не надасть дитині самостійності.

На другому полюсі – батьки відчувають дитину чужою, сторонньою людиною, не цікавляться її турботами, надають самостійність аж до бездоглядності.

«Авторитарна гіперсоціалізація»

Відображає форма та напрям контролю за поведінкою дитини. Батьки вимагають від дитини безапеляційної слухняності та дисципліни. Вони намагаються нав’язати дитині свою волю у всьому, не в змозі стати на точку зору дитини. За прояви свавілля дитину сувору карають. Батьки прискіпливо стежать за соціальними досягненнями дитини та вимагають, щоб дитина стала соціально успішною. При цьому батько (мати) добре знає свою дитину, її індивідуальні особливості, думки, почуття.

«Кооперація»

Заснований на демократичних принципах виховання і кооперативних установках у спілкуванні. Його зміст розкривається так: батьки зацікавлені у справах та планах дитини. Намагаються допомогти їй у всьому, співчувають їй, високо оцінюють інтелектуальні та творчі здібності дитини, відчувають гордість за неї. Батьки довіряють дитині, намагаються зрозуміти її точку зору. Вони заохочують ініціативу та самостійність дитини, надають їй розумну автономію, довіряють їй, намагаються бути на рівних з дитиною, стати на її точку зору в суперечках.

Високий рівень контролю, теплі стосунки Визнають та заохочують ріст автономії власних дітей.

Відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки. Допускають зміну своїх вимог в розумних межах. Діти дуже добре адаптовані: впевнені в собі, у них розвинений самоконтроль і соціальні навички.

Вони добре вчаться в школі та мають високу самооцінку.

Авторитарний

Високий рівень контролю,холодні стосунки Віддають накази та чекають їх точного виконання.

Закриті для постійного спілкування з дітьми.

Встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення.

Дозволяють дітям лише незначною мірою бути незалежними від них. Діти, як правило, відлюдні, боязкі та похмурі, невибагливі, дратівливі.

Дівчатка найчастіше залишаються пасивними і залежними.

Хлопці можуть стати некерованими й агресивними.

Ліберальний

Низький рівень контролю, теплі стосунки Слабко або зовсім не регламентують поведінку дитини ( безумовна батьківська любов).

Відкриті для спілкування з дітьми, але домінуюча спрямованість комунікації – від дитини до батьків.

Дітям надана необмежена свобода за умови незначного керування з боку батьків.

Батьки не встановлюють будь-яких обмежень. Діти схильні до неслухняності та агресивності.

В присутності людей поводять себе неадекватно та імпульсивно, невибагливі до себе.

В деяких випадках діти стають активними,рішучими та творчими людьми.

Індиферентний

Низький рівень контролю, холодні стосунки Не встановлюють для дітей ніяких обмежень. Байдужі до власних дітей.Закриті до спілкування через те, що обтяжені власними проблемами. Інколи байдужість поєднується з ворожістю. Діти часто проявляють свої руйнівні імпульси.

Схильні до асоціальної поведінки.

В спілкувані часто виявляють агресивність.

(консультація для батьків)

Швидше за все, ні один нюанс у виховному процесі дитини не викликає стільки питань, як покарання дитини. Хтось вважає, що дитину карати зовсім неприйнятно, а для когось і покарання дітей ременем є чимось само собою зрозумілим і не заслуговує особливої ??уваги, і вже тим більше занепокоєння. Так хто ж з них правий? Чи варто карати дитину, чи все ж утриматися від каральних заходів?

Абсолютно точно одне - покарання дитини є вкрай педантичним процесом, що вимагає ретельного обмірковування і зважування. Необдумане покарання не тільки не дасть бажаного ефекту, але й може привести до самих непередбачуваних наслідків, аж до повного непокори дитини і навіть втеч з дому. А адже це напевно не той ефект, якого очікують батьки.

Покарати дитину нескладно, а от "розсьорбувати" наслідки подібного покарання можна дуже і дуже довго. Саме тому, перш ніж покарати дитину, слід ретельно розібратися в провині, і вибрати саме те покарання, яке змусить дитину по-справжньому покаятися в зробленому. І найголовніше, ніколи більше не повторювати подібної поведінки. Тільки в цьому випадку покарання можна вважати ефективним і доцільним. У всіх же інших випадках покарання є нічим іншим, як банальним проявом батьківської влади і придушенням дитини.

Ніколи не карайте дитину, не розібравшись в кожній конкретній ситуації. Неприпустимо карати дитину "за погану поведінку" - він точно повинен знати, за що отримує покарання - за розбите вікно, хамство сусідці або вкрадені гроші. Тільки в цьому випадку батьки можуть сподіватися, що покарання досягне своєї мети.

Крім того, ні в якому разі не варто карати дитину зопалу, перебуваючи на піку роздратованості і злості. Як правило, саме в такому стані батьки можуть схопитися за ремінь і пару раз перетягнути по попі ременем. Однак гнів і злість - далеко не найкращі помічники батьків.

перше, зопалу ви навряд чи зможете об'єктивно оцінити, що відбувається і розібратися в провині дитини детально, що просто необхідно для того, щоб зрозуміти ступінь вини дитини. І, по-друге, зопалу піднявши на дитину руку, ви можете забезпечити собі стійке відчуття провини і жалю, від яких позбутися не так вже й просто. Крім того, що ви самі будете відчувати себе вкрай некомфортно, дитина також дуже швидко помітить ваші вагання. А, як правило, практично всі діти неодмінно починають використовувати сумнів батьків для відміни чаші ваг, на якій лежать різні привілеї і переваги, в свою сторону.

А для того, щоб покарання було по-справжньому ефективним, батьки повинні бути самі абсолютно впевнені в тому, що вони роблять. В іншому випадку дитина відчує сумнів своїх батьків, і покарання для нього стане лише приводом для образи на батьків, але ніяк не приводом для того, щоб задуматися над своєю поведінкою.

Пам'ятайте ще одну непорушну істину - ні в якому разі неприпустимо карати дитину "про всяк випадок", якщо у вас є хоча б найменший сумнів у винності дитини. Пам'ятайте про те, що навіть у дорослому житті найменший сумнів трактується на користь підозрюваного, а що вже говорити про дітей? Набагато менше шкоди буде в тому випадку, якщо ви не покарайте дійсно винного дитини, ніж покарання понесе безневинний. У цьому випадку травма для психіки може виявитися занадто сильною. У будь-якому випадку, не варто перевіряти це на своїй дитині.

У тому ж випадку, якщо дитина повністю усвідомив і визнав свою провину, і вже тим більше в тому випадку, якщо він сам прийшов до батьків і зізнався, покарання також має бути набагато м'якше. А цілком може бути так, що ви і зовсім відмовитеся від покарання, що також може бути правильним рішення - адже дитина і так зрозумів свої помилки і постарається надалі ніколи їх не повторювати.

Однак у даній ситуації обов'язково враховуйте фактор наявності так званого рецидиву. Пробачити і залишити без покарання той чи інший проступок дитини можна тільки в тому випадку, якщо малюк зробив його перший раз. Якщо ж ви пояснили дитині неприпустимість подібного вчинку, а він повторює його знову, покарання має бути неминучим.

Поправка на вік

Зрозуміло, що приймаючи рішення про необхідність і вигляді покарання, батьки обов'язково повинні брати до уваги особливості тієї вікової категорії, в якій знаходиться їх дитина. Адже, саме собою зрозуміло, що покарання дворічного малюка і підлітка не може бути однаковим.

Батьки повинні знати про наступні особливості дитячої психіки:

Два - чотири роки

У цей віковий проміжок у дитини настає сильний криза, який порівняти з кризою підліткового віку. У цей період дитина починає усвідомлювати себе самостійною особистістю і, відповідно, починає відстоювати свої права і цікаво. Зрозуміло, маленька дитина ще в силу віку не вміє передавати свої почуття словами.

І в результаті він починає вередувати, істерити, не слухатися батьків. Однак з покараннями дітей цього віку батьки повинні бути особливо акуратними - покарання ні в якому разі не повинно обмежувати свободу і вже тим більше гідність маленького чоловічка. В іншому випадку батьки можуть зіткнутися з серйозними проблемами, для вирішення яких доведеться вдаватися до допомоги професійних психологів.

П'ять - шість років

У цьому віці для дітей дуже типово загострення фантазії - дитина починає вигадувати і фантазувати. А батьки часто сприймають ці вигадки за банальну брехню. І в результаті дитину карають. Дитячі психологи також вкрай не рекомендують батькам робити цього. Адже не фантазуючи, дитина ніколи не навчиться образно мислити. Та й розповідаючи ту чи іншу історію, дитина не ставить метою ввести вас в оману - він по - справжньому щиро вірить у те, що розповідає.

Дванадцять - чотирнадцять років

У цьому віці дитина переживає досить складний період свого життя - дорослішання. Крім десятків внутрішніх конфліктів і протиріч дитина стикається з гормональною перебудовою організму, яка також жодною мірою не полегшує життя дитині і його батькам. Як правило, в цей період навіть у самих стійких і витриманих батьків терпіння може лопнути, і покарання неминуче. Однак і в цьому випадку покарання необхідно як слід обміркувати.

Крім вікових особливостей батьки повинні пам'ятати ще про декілька невеликих, але вкрай важливих нюансах. Так, наприклад, дуже важливо враховувати фізичний стан дитини - цілком можливо, що дитина погано себе почуває, чи хоче їсти або спати. Та й емоційний стан також вкрай важливо - якщо дитина зол, або ображений, йому набагато складніше тримати себе в руках і контролювати свої емоції, як, втім, і дорослій людині. Так може бути, набагато більш розумно в даній ситуації заспокоїти дитину, допомогти йому прийти в себе і впоратися зі своїми емоціями, перш ніж карати його?

Крім того, не забувайте також і про те, що абсолютно будь-яка людина - як дорослий, так і дитина, - вкрай потребує своєму особистому просторі.

Обов'язково виділіть таке місце для дитини, де він може відчувати себе абсолютно вільним - пустувати, скаженіти, бруднитися, шуміти. Подібна міра просто необхідна для того, щоб дитина могла дати вихід своїм емоціям - як позитивним, так і негативним.

ЗА ЩО КАРАТИ ДИТИНУ НЕ МОЖНА?

Існує кілька речей, за які карати дитину категорично забороняється. У подібних випадках покарання тільки погіршить ситуацію, а крім того, відносини з дитиною можуть значною мірою погіршитися. Отже, що ж це за ситуації?

Пізнавальна активність

Маленькі діти надзвичайно активні і дуже допитливі. Вони прагнуть скрізь залізти, все спробувати на зубок, помацати рукою. І якщо в процесі цього пізнання навколишнього світу дитина ненароком зіпсує яку - небудь річ або іграшку, не варто його лаяти - тим самим ви надовго відіб'є в нього бажання пізнавати навколишній світ.

До речі кажучи, найчастіше батьки карають дитину тільки за те, що той чіпає свої статеві органи. Батьки дуже сильно лякаються, вважаючи, що дитина може вирости з тими чи іншими сексуальними розладами. Однак це зовсім не так - дитина вивчає свої статеві органи точно також, як вивчає щічки, носик, лобик. А караючи дитини, ви лише загострювати на цьому його увагу, наштовхуючи на думку про те, що статеві органи - це щось брудне і ганебне.

Вікові фізіологічні особливості дитини

Не варто також карати дитину і за те, що він буває неуважним, плаксивою, не може сконцентрувати увагу на чому - небудь, не може заснути, або відмовляється їсти - як правило, в подібних випадках діти потребують допомоги, але ніяк не в осудженні, а вже тим більше не в покаранні.

Провини, пов'язані з відсутністю досвіду

Не варто також карати дитину і в тому випадку, якщо він скоїв який - або проступок не з злого умислу чи шкідливості, а через те, що він не знає, як вчинити в тій чи іншій ситуації. У даному випадку набагато розумніше пояснити дитині, чому так чинити не треба, а покажіть, як потрібно поводитися. Швидше за все, дитина більше не повторить своїх помилок у майбутньому. А ось покарання може щиро образити крихітку, якому зовсім невтямки, за що ж мама або тато зляться на нього.

Дитячі ревнощі

Дитяча ревнощі, до величезного жаль, є дуже поширеним явищем. Найчастіше діти ревнують маму або до нового дружину, або до молодшому братику або сестричці. Найчастіше подібна ревнощі може довести до сказу навіть самих терплячих батьків. Однак у даній ситуації покарання - найгірше, що можуть зробити батьки. Покаранням вам не вдасться добитися нічого, крім ще більшого ускладнення ситуації. Дитина покарання і вашу злість сприйме як зайвий доказ того факту, що тепер ви його любите набагато менше, ніж раніше.

Незручність або необережність дитини

Також дитячі психологи вкрай не рекомендують батькам карати дитину за необережність або помилку - пролите на кофту какао, розбиту тарілку або порвані босоніжки. Адже дитина абсолютно не збирався робити цього - все вийшло абсолютно випадково. Погодьтеся, що навіть доросла людина нерідко здійснює подібні помилки. І ви ж не караєте себе за необережність?

ВИДИ  ПОКАРАННЯ

Отже, ми підійшли до головного питання: заохочення і покарання дітей у сім'ї. Про заохочення ми поговоримо наступного разу, а ось покарання розглянемо трохи нижче. Адже, як уже говорилося, покарання має бути суворим, але завжди справедливим. І воно в жодному разі не повинно принижувати гідність дитини, яким би маленьким він не був.

Ляпанець по м'якому місцю найчастіше здається батькам найбільш простим і ефективним покаранням. Однак перш ніж підняти руку на дитину, задумайтеся, які наслідки може спричинити за собою фізичний вплив на незміцнілу психіку дитини.

Для того щоб глибше зрозуміти, що відбувається з психікою дитини під час покарання, спробуйте поставити себе на місце дитини. Уявіть собі, що це на вас підняв руку хтось, хто набагато сильніше, ніж ви. Як ви думаєте, які емоції відчували б ви? Навряд чи серед них були б любов і повагу. Також і ваша дитина - він відчуває точно таку ж образу, гнів, розчарування в батьках.

Більше того, на превеликий жаль, дуже часто дитина росте з думкою про те, що він дуже скоро стане дорослим, і обов'язково помститься тому, хто його ображає. Але ж подібні психологічні установки можуть призвести до серйозної деформації психіки. Подумайте самі - чи хочете ви виростити дитину, єдиною метою в житті у якого буде помста вам, батькам?

Само собою зрозуміло, що далеко не з усіх подібних діточок, яких в дитинстві карали фізично, виростають маніяки і вбивці . У міру дорослішання дитини гостра образа і злість на батьків поступово відходять на другий план. Однак повністю всі ці негативні емоції не йдуть - просто відходять на дальній план. І в результаті у підсвідомості дитини практично весь час присутня потреба в прояві накопичилася за дитячі роки агресії. І в результаті дитина виросте злим і озлобленим.

Дуже часто багато батьків заперечують: мене в дитинстві батьки били - і нічого страшного, я виріс нормальною і адекватною людиною. З одного боку - це так, але з іншого - ні в якому разі не можна випускати з уваги той факт, що кожна дитина суто індивідуальний. І пластичність, і гнучкість психіки у всіх дітей також різна - одна дитина без особливого збитку для психіки перенесе порку, і через 15 хвилин навіть не згадає про неї. А інший малюк навіть легкий ляпанець по попі запам'ятає на все життя. І все життя буде таїти образу на батьків.

А, крім того, через острах покарання дитина може почати брехати батькам, приховувати від них всю правду. І рано чи пізно, але такі риси, як брехливість, озлобленість, боягузтво і агресія, можуть стати невід'ємною частиною характеру вашої дитини. А адже, як відомо, основні риси характеру закладаються саме в дитячому віці.

Крім того, не забувайте також і про те, що виховуючи дитину шляхом фізичних покарань, ви фактично розписуєтеся у власному безсиллі. Адже, як правило, людина вдається до фізичних методів впливу тільки в тому випадку, якщо ніяких інших аргументів у нього не залишилося. І дитина дуже швидко відчує це.

І завжди пам'ятайте про те, що практично у всіх випадках дорослі люди піднімають руку на дитину в пориві злості, або крайнього роздратування, що за своєю суттю є одним і тим же. Не вірите? Поспостерігайте за собою під час покарання дитини. Так чи варто зривати на дитині свої негативні емоції?

А вже якщо батьки б'ють свою дитину в абсолютно спокійному стані, в даному випадку їм самим потрібна негайна професійна допомога психологів. А дитині - допомога та захист органів соціального захисту. І батьки у подібних випадках дуже сильно ризикують залишитися без дітей. Тому перш ніж застосовувати фізичне покарання дітей, за і проти необхідно зважити дуже ретельно!

Попереджаємо травми на дитячих майданчиках

Дитячий ігровий майданчик – улюблене місце відпочинку багатьох малюків! Адже на ньому так весело, можна захоплююче провести час з друзями! Та й мамі з татом добре. Поки малюк бавиться, батьки можуть спокійно відпочити і посидіти на лавочці, і почитати книгу. Але, захоплені читанням, батьки рідко думають про можливі травмах. А вони є…

Безпека – понад усе!

Дитячий майданчик

Так, навчити малюка слухатися тебе під час ігор і прогулянок – дуже важливо. Але, справа також і в самих конструкціях. Придивися уважніше: драбинки на ігрових майданчиках – без поручнів, у гірок – дуже низькі борти, з них можна легко впасти. Всі дерев’яні поверхні загрожують занозами і синцями.

Багато батьків, які знайомі з сучасними ігровими комплексами, можуть заперечити нам і заявити, що ті повністю безпечні. Але часто це хибна думка. Запам’ятай: твоя дитина може просто заплутатися в цих досить складних лабіринтах з сітками і драбинками. Іноді діти можуть посоромитися покликати маму, перебуваючи в оточенні інших діток і, тоді їм доведеться падати.

Також, мама не метеор, вона не завжди може встигнути прийти на допомогу. Тому перш ніж відпустити малятко грати, переконайся, що ця ігрова конструкція підходить йому за його параметрами та віком. А ти зможеш швидко надати допомогу, якщо вона знадобиться.

Ах, гойдалки! Сіли – відлетіли…

Про гойдалки окрема розмова. Такі конструкції часто роблять без спинки, нормального сидіння, підлокітників. Розташовують гойдалки також зазвичай занадто високо. У цьому випадку краще взагалі на таких не кататися. Якщо ж ти все-таки дозволила малюкові кататися, застрахуй його поясом.

ІНСТРУКТАЖ

Перед грою тобі треба пояснити дитині, що неможна близько підбігати до гойдалок, коли на них катаються інші дітки. А якщо сталося падіння, точно неможна швидко схоплюватися, інакше гойдалка по поверненню може боляче вдарити.

Особливо небезпечні ажурні жирафи і слоники, різні дерев’яні та металеві павутинки. На таких сучасних конструкціях є підвищений ризик впасти, зірватися і отримати серйозну травму.

Як ти зрозуміла, прикладів можна навести багато, але сам сенс ясний. Просто запам’ятай: перед тим, як вийти з дитиною на ігровий майданчик – сама детально оглянь її, визнач найнебезпечніші місця на ній, і дай малюкові відповідні інструкції.

Запам’ятай: витрачені заздалегідь 10 хвилин часу набагато зменшують ризик отримання травми на ігровий дитячому майданчику, збережуть твій спокій і здоров’я малюка.

ЯК  СЕБЕ  ВЕСТИ  З  НЕЗНАЙОМЦЕМ

   Якщо дитина дуже відкрита і довірлива у віці 3 – 4 років, турбуватися не варто. Одні діти раніше засвоюють соціальні норми поведінки, інші трохи пізніше. Нічого страшного. Просто не залишайте дитину одну в такому віці на вулиці.

Якщо ж подібна поведінка буде зберігатися й надалі, наприклад, в 5 років дитина не знає, як вести себе з незнайомцем, розповідаючи йому про себе, про своїх батьків, про стосунки в сім’ї – тобто про те, що зазвичай не прийнято виносити на люди – це вже проблема. Тому з точки зору безпеки, дуже рекомендується вчити дитину правильній поведінці з незнайомими людьми.
«Не бери солодощі у чужих людей» – цьому вчать багато батьків. І це правильно. Розуміння того, як спілкуватися з незнайомими людьми не менш важливо, ніж уміння спілкуватися, наприклад, з друзями. Важливо пояснити дитині, як вести себе з незнайомцем, коли батьки поруч і коли їх в даний момент немає.

ЯК  ЗАПОБІГТИ  ПРОБЛЕМІ?

Важливо, щоб дитина розуміла: батьки – це його головна опора, захист і підтримка. Правило може бути таким: «! Коли я з тобою, можеш посміхатися і розмовляти, з чужими, але коли мене немає поруч, а чужа тітка або дядько звуть тебе з собою, відмовляйся і відразу ж йди»

Необхідно відрепетирувати з дитиною різні ситуації, переконатися, що малюк засвоїв правила і знає, як вести себе з незнайомцем. Говоріть дітям про це постійно. Незабувайте також навчити дитину не відкривати нікому двері якщо вдому немае дорослих. Розкажіть малюку що може трапитися. Що можуть прийти злодії й хотіти пограбувати вас. Наприклад винести ювелірні прикраси та іграшки 

ЧОГО   СЛІД   УНИКАТИ?

Не потрібно залякувати маляти, набагато ефективніше – навчити його ввічливості.Залякуючи дитини, вселяючи йому страх, дорослі надходять неправильно. В справжньої небезпеки дитина може розгубитися і не буде знати, що робити.
Важливо навчити дитину приймати обдумані рішення і давати відсіч нав’язливим незнайомцям. У паніці дитина не зможе адекватно думати і міркувати.

ЯК  ВИРІШИТИ  ПРОБЛЕМУ?

Коли Ви поряд, вчіть дитину бути ввічливим. Це допоможе малюкові швидше знайти друзів, і в майбутньому цей досвід стане в нагоді.

Але не менш важливо убезпечити малюка, розповівши йому як правильно вести себе в тих чи інших ситуаціях. Наприклад, дозволяючи дитині вітатися з чужими у вашій присутності, Ви вчите його бути ввічливим, а забороняючи розмовляти з чужими людьми, коли Вас немає – безпечній поведінці.
Малюк не може відрізнити нешкідливого незнайомця від потенційно небезпечного, тому потрібно розповісти, що не можна брати від незнайомих подарунки чи солодощі, сідати з ними в машину або відправлятися на пошуки зниклої собаки.
Крім того абсолютно необхідно розповісти дитині, як вести себе в екстремальній ситуації. Що робити, якщо чужа тітка схопила за руку і тягне кудись, або намагається посадити його в машину. Поясніть, що дитина не повинна бути безпорадним, що він може і просто зобов’язаний захищати себе: кричати, кусатися, дряпатися, щоб привернути увагу оточуючих. Розкажіть, що кричати потрібно не «Допоможіть, врятуйте”, а, наприклад, “Це не мій тато / не моя мама! Зателефонуйте татові по телефону …” Дитина обов’язково повинен знати номер телефону батьків.
Дитина повинна знати, що Ви ніколи не надішлете за ним незнайомця, щоб забрати його з дитсадка або з дитячого майданчика.
Необхідно відрепетирувати з дитиною різні ситуації, переконатися, що малюк засвоїв правила і знає, як вести себе з незнайомцем. Говоріть дітям про це постійно
І ще пам’ятайте говорити ви повинні спокійним тоном. Ваше завдання – не налякати дитину, а дати йому інструкцію з самозахисту. Поясніть, що така ситуація не обов’язково повинна з ним статися. Але якщо, не дай Бог, сталася, він повинен знати, як себе захистити!

ЯК  ЗРОБИТИ  СВІЙ  ДІМ  БЕЗПЕЧНИМ  ДЛЯ  ДІТЕЙ

Перебуваючи у звичайному оточенні, діти часто завдають собі шкоди. У міру того, як діти дорослішають, змінюється і характер їхніх ушкоджень.

Немовлятко може легко поперхнутись шматочком їжі. Малі діти не раз падають, коли намагаються кудись вилізти, або обпікаються, чи отруюються, коли торкаються предметів, до яких можна дотягнутися, чи попробувати їх на смак.
Діти старшого дошкільного віку часто зазнають ушкоджень під час гри на дорогах або коли граються надворі.
Багатьом таким випадкам можна запобігти. Виявляючи трохи передбачливості, й, беручи до уваги вік дитини, ви можете допомогти відвернути травми і навіть смертельні випадки. І цей обов'язок допомогти дитині лежить на батьках або інших дорослих, з якими час від часу перебуває дитина.
Декілька порад, які б зробили наш дім безпечним для дітей:
Ліки. Тримайте їх подалі від дітей у зачиненій на ключ шафі. Це саме стосується натуральних ліків і тих, які не видаються за рецептом. Також попросіть гостей, котрі зупинилися у вас на ніч, тримати свої ліки у безпечному місці.
Побутові хімікати. Тримайте їх там, де діти не зможуть до них дотягнутися у стінній шафі, яка замикається. Зберігайте хімікати у тих упаковках, в яких придбали, аби їх можна було відразу розпізнати. Будьте уважними, коли користуєтеся ними, і ставте їх завжди на місце, навіть якщо залишаєте кімнату на короткий час. Ніколи не залишайте залишки дезінфікуючого засобу у посудомийці.
Кухонна плита. Завжди розвертайте ручки посуду, в якому готуєте страву, до центра плити. Якщо можливо, прикріпіть до плити запобіжний пристрій. Попіклуйтеся про те, щоб плита не нахилилася, коли дитина потягне на себе відчинені дверцята духовки.
Самі дверцята теж повинні замикатися. Чи дитина часом не опечеться, доторкнувшись до дверцят духовки? Тоді поставте запобіжний пристрій або решітку, щоб дитина не мала доступу до гарячих дверцят.
Небезпечні хатні приладдя. Ножі, ножиці й небезпечні побутові пристрої слід зберігати у шафах або шухлядах, які замикаються на ключ чи засувку, або в інших місцях подалі від дітей. Коли ви користуєтеся цими предметами й тимчасово відкладаєте їх, слідкуйте, щоб вони не лежали на краю столу чи стійки, де до них могли б дотягнутися діти. Сірники й поліетиленові мішечки також небезпечні для малих дітей.
Сходи.   Зробіть   поруччя   щонайменше 70-75 сантиметрів заввишки по обох боках сходів.
Вікна  й  двері  балкона.  Встановіть угорі  запобіжні  пристрої або ланцюжки чи придумайте щось інше, аби дитина не могла їх відчинити або
 пролізти через них, коли ви провітрюєте кімнати.
Книжкові полиці. Якщо дитина любить вилазити на предмети й висіти на них, прикріпіть книжкові полиці й інші високі меблі до стіни, щоб вони не впали.
Електричні розетки й шнури. Розетки, якими ви не користуєтеся, повинні бути чимось надійно закриті. Шнури для настільних ламп і таке інше слід прикріпити до стіни або меблів, щоб дитина не змогла стягнути лампу і її не вдарило струмом, або ж, взагалі, ставте такі лампи у безпечне місце. Ніколи не залишайте електричну праску на дошці для прасування та слідкуйте, щоб з неї не звисав шнур.
Гаряча вода. Якщо ви можете регулювати температуру гарячої води, вам слід знизити її до 50 градусів за Цельсієм, щоб дитина не ошпарилась, коли відкрутить кран.
Іграшки. Викиньте іграшки з гострими кінцями або кутами. Позбудьтесь маленьких іграшок або тих, які можна розібрати на дрібні частинки, тому що дитина може поперхнутись, якщо візьме їх до рота. Очі й ніс на м'яких іграшках повинні бути добре закріпленими. Навчіть старших братиків і сестричок забирати свої маленькі іграшки, коли немовля поруч.
Солодощі й легкі закуски. Не залишайте солодощі й легкі закуски, такі, як арахіс і карамель, у межах досяжності. Вони можуть застрягти з горлі дитини.

КОЛИ  СТАВСЯ  НЕЩАСНИЙ  ВИПАДОК

Отруєння. Якщо дитина випила токсичну рідину, добре прополощіть їй рот і дайте випити одну чи дві склянки води або молока. Після цього викличте лікаря або зателефонуйте до центру інформації з надання допомоги тим, хто отруївся, аби отримати консультацію. Коли в око дитині потрапила якась їдка речовина, негайно промийте його великою кількістю води протягом 10 хвилин.

Опіки. Якщо опіки незначні, обмийте рану не занадто холодною водою принаймні 20 хвилин. Коли рана більше дитячої долоні або міститься на обличчі, суглобі, на нижній частині живота чи на статевих органах, вам слід доставити дитину в реанімаційну палату. Глибокі тілесні пошкодження завжди повинен лікувати лікар.
Загроза задушення. У випадку, коли щось застрягло у дихальному горлі дитини, дуже важливо, аби швидко вийняли цей предмет. Один з методів, який ви можете використати, це прийом Гаймліха. Якщо ви не знаєте цього методу, зверніться до лікаря, щоб отримати більше інформації, або відвідайте курси надання допомоги у разі нещасних випадків з дітьми, на яких навчають цього методу.

Консультація для батьків

Домірно насичене та раціонально облаштоване предметно-ігрове та природне розвивальне середовище є не лише фоном для розгортання вільної діяльності дітей, але й стимулом, спонуканням до певних самостійних занять.

Розвивальний простір, сприятливий для виникнення самостійної діяльності дошкільників

Приваблюють малюків, підказують їм творчі задуми, допомагають елементарно зорієнтуватись у ситуації вибору й викликають прагнення до змістовної зайнятості такі елементи предметно-ігрового середовища, як:

• відповідні віку дітей Іграшки;

• ігрове та фізкультурне обладнання, спортивний інвентар;

• реманент для дитячої праці;

• приладдя і матеріали для ліплення, малювання, аплікації, конструювання, дизайну;

• атрибути для рухливих і творчих ігор.

Ці елементи предметно-ігрового середовища ефективно виконують таку функцію за умови зручного, без скупчення, розміщення у доступних місцях, на достатніх площах групових приміщень, ігрових майданчиків і ділянок. Звісно, коли є де і чим зайнятися, то й вірогідність безцільного «тиняння» з кутка у куток, байдикування, безпідставних суперечок і конфліктів, безглуздих «ганялок» та «війнушок» зменшується.

Важливим компонентом розвивального простору, сприятливого для виникнення та розвитку самостійної дитячої діяльності, слід вважати і соціальне оточення, наявне коло спілкування з дітьми та дорослими. При цьому з віком, як відомо, значення однолітка-партнера зростає: дитина поступово переходить від діяльності поряд до діяльності разом, у неї формується потреба у товаришах по грі, у співрозмовниках для обговорення отриманих вражень, у партнерах і помічниках для спільного господарювання тощо, хоча при цьому навіть комунікабельні, колективістські діти іноді відчувають потребу усамітнитися й наодинці, скажімо, погратися ляльками чи машинками, помалювати, погортати книжечку тощо.

Довірливі стосунки, особистісні контакти з дорослими (персоналом дошкільного закладу, батьками) мають особливий вплив на зміст і рівень самостійної діяльності дошкільників, оскільки на тлі позитивної динаміки розвитку таких стосунків від довіри малюка дорослому до довіри з боку дорослого дитині поступово закладаються базові якості особистості (самостійність, відповідальність, креативність, самовладання, справедливість, розсудливість, людяність тощо), необхідні для самовиявлення і самореалізації дитини у її вільному діяльному бутті.

Беручись за створення розвивального простору для самостійної дитячої діяльності, варто враховувати значення такої його складової, як середовище власного Я. Зовнішнє Я (все, що дитина вважає за своє, власне, належне їй) та внутрішнє Я (духовно-душевне — стани, настрої, емоції, почуття, потреби, інтереси, цінності тощо) зумовлюють вплив дитини на саму себе, тобто допомагають чи заважають саморозвитку. В умовах вільної, неформалізованої діяльності самовиявлення дитячої особистості, її власного Я найбільш імовірне. Воно може бути і позитивним, і негативним, а відтак, потребує уваги з боку дорослого, аби спрямувати його на самостійні прояви всіх видів активності, вольових зусиль, комунікативних здібностей, соціально-моральної поведінки, задовольнити потребу маленької особистості у визнанні, прояві своїх емоцій та дати змогу вправлятися у володінні ними.

Характеризуючи значення дитячого досвіду та життєвої компетентності, розвивального простору для виникнення і розгортання самостійної діяльності дошкільників, ми постійно порушували окремі питання керівництва нею з боку педагогів. Без участі дорослих неможливо забезпечити належний рівень самостійної діяльності дошкільників та домогтися її змістовності. Ось чому вихователь є фактичним керівником самостійної діяльності дітей.

Пряме (безпосереднє) керівництво здійснюється безпосередньо під час самостійної дитячої діяльності. Воно передбачає застосування певних прийомів, які спрямовуються на те, щоб:

допомогти дітям обрати близький до їхніх уподобань, співзвучний із настроєм і конкретною ситуацією вид діяльності, визначитися з її конкретним змістом — що будуть малювати або ліпити, в яку гру гратимуть, про що хочуть поговорити, розповісти тощо;

підтримати порадами, підказками, допомогти вибрати зручне місце для самостійних занять, необхідні атрибути, іграшки, приладдя, обладнання з урахуванням бажань, інтересів, претензій різних дітей так, аби діти не заважали одне одному, а отже, попередити виникнення конфліктів;

за потреби націлити малят на раціональні способи дій, зручний порядок виконання завдання або творчого задуму;

посприяти об'єднанню дітей для спільної діяльності, якщо їхні бажання співпадають, або навпаки, розвести їхню діяльність у просторі й часі при потенційній можливості виникнення конфліктної ситуації;

вносити періодичні зміни до змісту обраної діяльності, варіювати способи виконання;

спрямовувати дітей на об'єктивну самооцінку й визначення перспективи продовження обраної справи в інший час;

забезпечити оптимальні фізичні й психічні навантаження на дітей, чергування навантажень і відпочинку, мотивувати вчасну зміну статичних положень і динамічних занять, видів діяльності тощо.

Здійснюючи безпосереднє керівництво вільною діяльністю, не варто надмірно опікувати дітей, тримати під контролем кожний їхній крок, часто втручатися в їхні дії та постійно коригувати стосунки. Натомість слід надавати малятам більше самостійності, можливість виявляти власну активність і креативність, не пригнічуючи їхньої ініціативи, а допомагаючи самостійно здійснити задумане. Кожному педагогу важливо усвідомити, що «рушієм розвитку була, є і буде самоактивність дошкільника, творчий, а не репродуктивний її характер», як наголошено у Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні.

Непряме (опосередковане) керівництво самостійною дитячою діяльністю з боку вихователя відбувається за допомогою низки чинників, що створюють умови для появи й подальшого якісного перебігу процесу цієї діяльності.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що серед цих чинників першочергове значення мають:

систематична робота зі створення достатнього запасу вражень про навколишній світ, знань, умінь і навичок, формування життєвого досвіду в процесі організації життєдіяльності у дошкільному закладі, вдома та за їх межами;

грамотне, педагогічне виважене облаштування розвивального природного й предметно-ігрового середовища, яке спонукало б до самостійних занять різними видами діяльності, приваблювало й зацікавлювало, давало поштовх дитячій уяві та фантазії;

організація навколо дитини соціального середовища, насиченого відповідними її віку контактами з однолітками, молодшими і старшими за віком дітьми, рідними й близькими, а також: сторонніми дорослими людьми;

охорона й плекання внутрішнього світу кожної дитини та визнання її права вважати своєю певну частину довкілля;

періодична зміна розвивального середовища шляхом внесення до нього нових компонентів, наприклад іграшок, обладнання, рослин, нових знайомств, та його переобладнання; раціонального розміщення різних компонентів цього середовища у фізичному просторі, яке не лише спонукало б до вільного вибору виду діяльності й задовольняло потреби дітей у проявах різних видів активності, але й уможливлювало інтимізацію дитячого життя, тобто надавало можливість, зокрема, наодинці попрацювати з конструктором, причепуритися та приміряти елементи театральних костюмів перед дзеркалом й самостійно розіграти уявну роль тощо.

Якщо непряме (опосередковане) керівництво самостійною дитячою діяльністю зберігає свою актуальність на всіх етапах дошкільного дитинства, то пряме (безпосереднє) домінує у ранньому та молодшому дошкільному віці. У старшому дошкільному віці за умови своєчасно розпочатої роботи з організації самостійної діяльності дітей прийоми прямого керівництва застосовуються рідше - за потребою кожної конкретної ситуації. Зрештою, педагоги не повинні пускати на самоплив самостійну діяльність своїх вихованців, а дбати про її виведення на гідний рівень, відповідний віку та індивідуальним можливостям дітей, майстерно застосовуючи весь арсенал прийомів як опосередкованого, так і безпосереднього керівництва. При цьому від педагога вимагається особлива уважність та спостережливість, щоб своєчасно помітити, виявити у процесі самостійної діяльності спеціальні здібності, обдарованість дошкільників та спільно з батьками посприяти їхньому подальшому розвитку.

( консультація для батьків)

Для формування тонких рухів пальців рук можуть бути використані ігри з пальчиками, супроводжувані читанням народних віршів.

Існує безліч спеціальних пальчикових ігор і зарядок побудованих на тому, чтов читаєте вірш, а дитина в цей час зображує пальцями і ручками те, що Ви називаєте. Або Ви просто називаєте дитині предмет, а він повинен його показати. Наприклад "замок": дитина при цьому складає ручки замком. Або "очки": дитина на обох ручках робить кола з вказівного і великого пальців, і приставляє ці кружечки до очей.

Існує ще безліч речей, які сприяють розвитку дрібної моторики маленьких ручок і пальчиків. Це ліплення з пластиліну, малювання, збирання конструкторів, пазлів і т.д. Є графічні ігри для розвитку дрібної моторики, такі як "попадання в ціль" (дитина малює лінію і, не відриваючи руки, повинен потрапити в точку-мета), з'єднання по черзі всіх точок, щоб вийшов малюнок. Багато ігор Ви можете придумати самі, виходячи з того, чим захоплюється Ваш малюк. Якщо це хлопчик, і він захоплюється машинками, віддавайте перевагу машинкам-трансформерам, які можна збирати і розбирати. Якщо це дівчинка, Ви можете залучити її до допомоги по домашньому господарству: разом доглядати за кімнатними рослинами, змотувати нитки в клубок, перебирати крупу і т.д.

Виконувати такі вправи на розвиток дрібної моторики руки треба систематично. Якщо Ви будете займатися з дитиною щодня, Ви дуже швидко помітите, що рухи Вашого малюка з кожним разом стають все більш плавними, чіткими, скоординованими. Вас буде охоплювати гордість, що ще вчора Ваша дитина не міг схопити своєю маленькою ручкою брязкальце, а сьогодні вже впевнено тримає її і намагається перекласти в іншу руку. А яке щастя для дитини проводити час з мамою чи татом, та ще й граючи в такі захоплюючі ігри, які допомагають йому пізнати себе і цей величезний зовнішній світ.

"Сидить білка... "

Сидить білка, вчить потішки,

Продає вона горішки:

Лисичці-сестричці,

Горобцеві, синичці,

Ведмедикові товстоп’ятому, 0

Зайченяті вусатому.

Дорослий і малюк за допомогою лівої руки загинають по черзі пальці правої руки, починаючи з великого пальця.

"Дружба"

Дружать в нашій класі дівчата і хлопчики

(пальці рук з'єднуються в "замок").

Ми з тобою подружимо маленькі пальчики

(ритмічне торкання однойменних пальців обох рук).

Раз, два, три, чотири, п'ять

(почергове торкання однойменних пальців, починаючи з мізинців),

Починай знов рахувать.

Раз, два, три, чотири, п'ять.

Ми закінчили рахувать.

(руки вниз, струсити кистями).

"Будинок і ворота"

На поляне дом стоит ("дом"),

Ну а к дому путь закрыт ("ворота").

Мы ворота открываем (ладони разворачиваются параллельно друг другу),

В этот домик приглашаем ("дом").

Поряд з подібними іграми можуть бути використані всілякі вправи без мовного супроводу.

"Кільце"

Кінчик великого пальця правої руки по черзі торкається кінчиків вказівного, середнього, безіменного пальців і мізинця;

ту ж вправу виконувати пальцями лівої руки;

ті ж рухи проводити одночасно пальцями правої і лівої руки.

"Пальці вітаються"

З'єднати пальці обох рук "будиночком". Кінчики пальців по черзі ляскають один по одному, вітаються великою з великим, потім вказівний з вказівним і так далі.

"Оса"

Випрямити вказівний палець правої руки і обертати їм;

то ж лівою рукою;

то ж двома руками.

"Чоловічок"

Вказівний і середній пальці "бігають" по столу;

ті ж рухи проводити пальцями лівої руки;

ті ж рухи проводити одночасно пальцями обох рук ("діти біжать наввипередки").

"Коза"

Витягнути вказівний палець і мізинець правої руки;

ту ж вправу виконати пальцями лівої руки;

ту ж вправу виконувати одночасно пальцями обох рук.

"Окуляри"

Утворити два кружки з великого і вказівного пальців обох рук, з'єднати їх.

"Зайчик"

Витягнути вгору вказівний і середній пальці правої руки, а кінчики безіменного пальця і мізинця з'єднати з кінчиком великого пальця;

ту ж вправу виконати пальцями лівої руки;

ту ж вправу виконувати одночасно пальцями обох рук.

"Дерева"

Підняти обидві руки долонями до себе, широко розставити пальці.

"Пташки летять"

Пальцями обох рук, піднятих до себе тильною стороною, проводити рухи вверх-вниз.

"Згинання-розгинання пальців"

По черзі згинати пальці правої руки, починаючи з великого пальця;

виконати ту ж вправу, лише згинати пальці, починаючи з мізинця;

виконати дві попередні вправи пальцями лівої руки;

зігнути пальці правої руки в кулак, по черзі випрямляти їх, починаючи з великого пальця;

виконати ту ж вправу, лише випрямляти пальці, починаючи з мізинця;

виконати дві попередні вправи пальцями лівої руки.

"Бочонок з водою"

зігнути пальці лівої руки в кулак, залишивши зверху отвір.

"Миска"

Пальці обох рук злегка зігнути і прикласти один до одного.

"Дах"

З'єднати під кутом кінчики пальців правої і лівої рук.

"Магазин"

Руки в тому ж положенні, що і в попередній вправі, лише вказівні пальці розташувати в горизонтальному положенні перед дахом.

"Квітка"

Руки у вертикальному положенні, притиснути долоні обох рук одна до одної, потім злегка розсунути їх, округливши пальці.

"Коріння рослини"

Притиснути руки тильною стороною одна до одної, опустити пальці вниз;

одночасно повертати кисті рук вгору долонями - тильною стороною, супроводжуючи рухи віршованим текстом:

"Бабуся пече млинці, дуже вони смачні ";

грона рук одночасно стискувати в кулак - розтискати, при кожному русі кулаки і долоні класти на стіл;

покласти грона рук на стіл: одна рука стисла в кулак, інша розкрита. Одночасно поміняти положення.

"Кулак-ребро-долонь"

На площині столу три положення руки послідовно змінюють один одного. Виконується 8-10 разів правою рукою, потім лівою, далі обома руками.

Описані вище ігри і вправи забезпечують хороше тренування пальців,

сприяють виробленню ізольованих рухів,

розвитку точності рухів пальців.

- заняття з пластиліном, глиною, солоним тестом, дрібним будівельним матеріалом, конструктором;

- нанизування намистин, бісероплетіння;

- викладання з сірників малюнків, букв, складання колодязів;

- одночасно лівою і правою рукою складати в коробку ґудзики;

- малювання за трафаретом букв, геометричних фігур, штрихування;

- малювання по крапках, пунктирних лініях;

- масаж рук. (Проводиться спочатку на одній руці, потім на іншій);

- розминка пальців: інтенсивні кругові рухи довкола кожного пальця;

Корисні поради

Сучасні програми для першого класу вимагають від дітей відповідної підготовки. Якщо дитина не відвідує дошкільного закладу, вся відповідальність за підготовку її до школи покладається на батьків.

Саме вони мусять ознайомити дитину зі звуками і буквами, навчити зливати приголосні з голосними в склади, читати перші слова. Проте не всі батьки знають, як потрібно вчити дитину читати. В окремих сім’ях використовують побуквенне читання. «Ти говори м…а-ма, м…а-ма і читай ма-ма.» Справді, колись і в школі вчили першокласників читати за таким методом. Нині навчання грамоти в школі відбувається за звуковим аналітико-синтетичним методом. В основі навчання грамоти лежить не буква, а звук.

Не слід відразу завчати букви. Спочатку навчіть дошкільня виділяти звуки в словах, аналізувати звуковий склад трибуквених слів (мак, сир, рак…) за допомогою посиленої вимови кожного звука в слові. Наприклад, дорослий вимовляє «с-с-с-суп» і звертається до дитини: «Який ти чуєш перший звук у слові? А тепер послухай, який другий звук у цьому слові: «су-у-уп», третій: «суп-п-п»? Звук п слід вимовляти з посиленою інтонацією. Запитати у дитини, скільки всього звуків в слові, запропонувати назвати перший, другий, третій. Коли дитина навчиться послідовно виділяти кожен звук у слові, можна пропонувати їй вправи:

- якими звуками відрізняються слова «син» і «сир»?;

- придумай слово, яке б починалося на другий звук слова «мак»;

- на якому місці стоїть звук и в слові «гриб»?;

- придумай слово, в якому звук а стояв би на початку, в середині, у кінці

слова;

- знайди спільний звук у словах скоромовки (лелека, лелека, літаєш далеко);

- полічи звуки в словах «стіл», «вікно», «ніс», «слон».

Дорослі пояснюють дитині, що всі звуки поділяються на голосні та приголосні. Голосні звуки а, е, о, у, и, і промовляються довго, їх можна співати.

Приголосні звуки не можна співати, вони вимовляються уривчасто: г, к, х, п, т – без участі голосу. За вказівкою дорослого дитина знаходить у словах голосні та приголосні звуки, визначає на якому місці стоїть голосний, на якому – приголосний.

Ще до школи дитину слід ознайомити з реченням, не зазначаючи правил. Наприклад, поставивши на стіл іграшки, можна запропонувати дитині описати їх. Почувши вдале двослівне речення, сказати: «Яке хороше речення ти сказав про іграшку – «Ведмедик сидить». Повтори ще раз це речення. У твоєму реченні два слова. Яке перше слово? Назви його. Яке друге? Тепер я скажу речення : «Лялька спить». Скільки слів у моєму реченні? Яке перше? Яке друге? Придумай речення в якому б було три слова».

Дорослий повинен пояснити, що коли ми щось говоримо, розповідаємо, запитуємо, ми говоримо реченнями. Речення складаються із слів. У реченні може бути двоє, троє і більше слів.

Після засвоєння дитиною поняття про речення дорослий повинен навчити її поділяти слова на склади, дотримуючись певної послідовності: спочатку двоскладові (мама, рама), потім трискладові (машина, малина). Пояснити, що слова поділяються на частини, склади. Скільки голосних у слові – стільки і складів. Наприклад, у слові «рама» два голосних звуки, в першому складі а, і в другому а. Промовте разом з дитиною слово по складах: «ра-ма». В слові може бути два, три і більше складів. Слід запропонувати дитині назвати двоскладові і трискладові слова, визначити послідовно перший, другий і третій склади. Розказати, що частину слів не можна поділити на склади, це слово-склад, яке вимовляється відразу цілим словом : «слон», «гриб», «суп».

Після засвоєння дитиною такого підготовчого матеріалу слід розпочинати знайомити малюка з друкованими буквами., навчити складати відкриті (ма, шу) та закриті (ом, иш) склади, зливати приголосний з голосним.

При ознайомленні дитини зі звуками дорослим потрібно звернути увагу на артикуляцію звуків, позначених буквами. Вона допомагає дитині прочитати потрібний склад. Наприклад, потрібно прочитати склад ма. Пропонуємо підготуватись до вимови першого звука м, стиснути губи, потім до другого – широко відкрити рот. «Стули губи, подай голос, не обриваючи його, скажи а, вийде склад ма».

Після ознайомлення дитини зі складовим читанням слід сказати їй: «Дивись на голосний звук і говори склад».

Для більшості дошкільників властива така помилка, як нечиста вимова Звука, замість ш, м, н, р дитина вимовляє ши, ми, ни, ри. Тому цінним прийомом є читання по черзі приголосних звуків і складу: р – ри, м – ми, т – ти, н – ни. Цей прийом дасть змогу сприймати звук у його чистому звучанні та уникнути помилок у вимові приголосних звуків.

Організоване навчання грамоти дитини в сім’ї рекомендується проводити 2-3 рази на тиждень протягом 25-30 хвилин.